СИТУАЦІЇ: №1
Старі звички
Валерій Тищенко був відомий у компанії як твердий сухар, людина автократичного стилю. Проте він був і гарним керівником, виконував роботу вчасно, підлеглі поважали його, а він подавав надії як менеджер. Бос Валерія, Михайло Остапчук, вирішив відрядити його на тижневу програму «Розробка ефективного стилю і лідерства». Остапчук вважав, що це допоможе Валерію покращити свій стиль праці.
Під час цієї програми Тищенко познайомився з різноманітними концепціями - від чотирьох систем Р. Лайкерта до сітки Блейка-Мутона, від трьох теорій Редінга до моделі Фідлера. Коли все скінчилося, Тищенко повернувся до роботи й почав застосувати більшість з того, чого навчився. «Якщо менеджер, орієнтований на працівників, є ефективнішим, ніж той, який орієнтований на роботу, то можна й мені змінити стиль роботи», - казав він собі. Для цього він зробив два кроки. Перший - зібрав своїх підлеглих, щоб обговорити з ними службові обов’язки та дізнатися про їх думку з цього приводу. Другий - твердо вирішив якомога менше вручатися в справи, запровадивши систему вільного контролю з огляду на те, що працівники добре виконують свої обов’язки.
Наступні три місяці справи йшли добре. По-перше, працівники були вражені зміною стилю боса. Проте, коли вони нарешті зрозуміли, що це серйозно, продуктивність праці зросла. Виникли неформальні зв’язки між співробітниками та Валерієм. Останньому подобалися нові методи. Але з наближенням кінця року стара звичка втручатися в усі справи дала про себе знати. Спочатку надійшло розпорядження від вищого керівництва, яке закликало всіх начальників підвищити виробництво продукції. Пізніше Остапчук викликав до себе Тищенка і також дав вказівку негайно вжити заходів, щоб збільшити обсяг виробництва. Тиск зростав. Довелося використовувати понаднормовий час, а потім ще й суботні та недільні зміни. Тищенко побачив, що він працює 6 днів на тиждень по 24 години. Із зростанням напруги Валерій все частіше сам приймав рішення, без консультацій з персоналом. Давав завдання на власний розсуд та витрачав більше часу, контролюючи роботу. Десь у середині жовтня він знову був тим самим твердим «сухарем», менеджером авторитарного стилю. Це тривало до початку року, коли напруга впала. У перший тиждень січня Тищенко зібрав підлеглих: «Слухайте, хлопці, пан Остапчук щойно сказав мені, що ми добре попрацювали під час цієї гонки наприкінці року. Зараз ми повернемося до звичайного розкладу, а тому давайте обговоримо, як ми працюватимемо в наступні три місяці. Я покажу вам, що ми маємо зробити, може в когось із вас є певні ідеї щодо цього». У цей момент один із підлеглих встав і звернувся до боса: «Валерію, до того, як ми почнемо це, дозвольте мені лише одне запитання: чому ви не запитали нас, коли планували працю під час цієї великої гонки?». «Не знаю, гадаю я був настільки заклопотаний, що не мав часу замислитися. Ви ж знаєте, як це буває, коли на тебе весь час тиснуть. Знаєте, друзі, якщо ви побачите, що я знову повертаюся до старих звичок, скажіть мені».
Запитання:
1. До якого стилю керівництва можна віднести новий стиль Валерія Тищенка?
2. Чому спочатку підлеглі не вірили в зміну стилю Валерія?
Запропонуйте кілька методів, що допоможуть менеджерам не
повертатися до старих методів.
№ 2
У практиці менеджменту відомі два головні способи керівництва людьми: через пряме використання влади або через відмову від неї.
Запитання:
1. Який спосіб управління співробітниками фірми Ви вважаєте доцільним: наказувати або радитися з підлеглими як ефективніше вирішити ту або іншу проблему? Поясність свій вибір.
2. У чому Ви бачите переваги неформального управління у порівнянні з директивним?
» следующая страница »
1 ... 336 337 338 339 340 341342 343 344 345 346 ... 374