Основи інвестиційного менеджменту

Коли залежність прибутковості акцій і ринку на графіку зобра­жується прямою з кутом нахилу 45⁰, це означає пряму залежність, тобто 1:1. Інакше кажучи, зміна на 1% прибутковості ринку змінює на 1% прибутковість акцій. Акції, які мають ринкову прибутковість

або ж мають однакову з ринком чутливість, будуть мати коефіцієнт

Р=1.

Коли для аналізу використовують коефіцієнт bb, то зрозуміло, що відправною точкою для порівняння ризику цінних паперів або активів повинен бути коефіцієнт р=1, або одинична дохідність. Доходи акції Б, що має р=1, будуть змінюватися однаково з ринком, тобто їхній ризик також недиверсифікований, як і весь ринок цінних паперів. Акції В, де Р=0,6, мають мінливість (нестійкість) менше ринкової, тобто менш ризикові, ніж ринок. Акції А с bb=2 більше ризикові, ніж ринок.

Природно, що МОКА дає можливість легко порівняти ризико­ваність окремих акцій. Однак важливою умовою є те, що дисперсія навколо характерної лінії не повинна бути великою. Якщо дисперсія більша, то варто враховувати додаткові елементи ризику, а сам ринок цінних паперів може й не бути гарним показником ризикованості ок­ремих цінних паперів.

На практиці використовують відомі ринкові показники (у тому числі й прибутковість ринку), такі, як 500 індексів компанії «Standard & Poors», які добре відображають ринок [12,14,20,22].

Модель оцінки капітальних активів дає можливість зрівняти й виз­начити залежність між прибутковістю окремих акцій і прибутковістю ринку цінних паперів. Ринок — це стандартний визначник недиверси- фікованого ринку, що іноді називають «систематичним». Міра чутли­вості акцій до ринку називається бета (в). Якщо в =1.0, то всі цінні папери з в>1 більше ризиковані, ніж ринок; цінні папери з в<1 — менш ризиковані, ніж ринок. Набираючи портфель цінних паперів, вклад­ники, які вибирають акції з низькою в, напевно будуть мати більше низькі доходи, ніж вкладники, які вибирають акції з більш високою в (а отже, і більше ризикованою).

Раніше було показано, що необхідна величина прибутковості ак­тивів складається з безпечної ставки й премії за ризик. Якщо викори­стати оцінку за допомогою в, то премія за ризик складається з ринко­вого доходу (Rm) плюс або мінус вищий або нижчий недиверсифіко­ваний ризик, пов’язаний з певними акціями. Тепер маємо інструмент аналізу залежності ризику й доходу акцій у випадку, коли ринок є стан­дартом виміру ризику. Інакше кажучи, при певному рівні ризику при­бутковості ринку можна визначити необхідну величину прибутковості певних акцій. Усе, що треба зробити, — це підрахувати безпечну став­ку, взяти середню ринкову ставку й скоригувати її з урахуванням ри­зикованості окремих акцій.

Нехай безпечна ставка дорівнює 5% ( як обчислено раніше), а се­редня прибутковість ринку цінних паперів дорівнює 10%, тоді як bb=1.2 для акцій. Маючи такі дані, можна визначити необхідну величину при­бутковості, що відповідно до вимог ринку повинні мати окремі акції. Формула для визначення необхідної ставки доходу RRR_S така

[10,15,20,24]:

RRR = i + (R_M - і )в₈,                                (7.7)

де: RRR_S — необхідна прибутковість акцій;

i - безпечна ставка;

R_M — середня прибутковість ринку;

в₈ — в — недиверсифікований ризик.

Тоді : RRR_S = 0,05 + ( 0,1 — 0,05) 1,2 = 0,11 або 11%.

Величина 11% означає, що будь-які акції з ризиком або в=1,2 по­винні приносити дохід не менш ніж 11%. Дохід нижче 11% робить акції непривабливими; їх варто продати. Дохід вище 11% означає, що на акції занижена ціна, їх варто купувати. Ця взаємозалежність показана на рис. 7.5 у вигляді лінії надійності ринку (ЛНР) (Security market line — SML), що є графічним зображенням МОКА.

Необхідна ставка доходу, %.

Рис. 7.5. Лінія надійності ринку (М — прибутковість ринку; і — безпечна ставка)   « Содержание » следующая страница » 1  ... 123 124 125 126 127 128129 130 131 132 133  ... 175