Дослідження показують, що невпорядкований характер управлінської діяльності менеджера може завдати такі втрати процесу управління, які не компенсуються впровадженням найсучасніших технічних засобів.
Помилки у структурі робочого дня наочно видно із порівняння робочого часу менеджерів конкуруючих організацій. Менеджери організацій-лідерів на оперативне управління витрачають не більше 30% свого середньорічного робочого часу, а менеджери організацій аутсайдерів — 60%. У структурі робочого
263
часу спеціалістів до 40% робочого часу займають не властиві їм роботи. Звідси необхідність оптимізації системи використання робочого часу менеджерів стає очевидною і необхідною.
Ефективне використання робочого часу менеджерів неможливе без використання науково обґрунтованих режимів праці та відпочинку.
Науковці доказують, що працездатність людей протягом робочого дня змінюється за стадіями. Початок робочого дня називається періодом впрацю- вання. Його період коливається від стану і підготовленості людини, а також від складності роботи, що виконується. Подальші 2 — 3 години характеризуються максимальною працездатністю, після чого вона знижується. Друга половина робочого дня відрізняється від першої більш низьким рівнем працездатності. Втомлення настає швидше, тому період зниження працездатності після обідньої перерви настає раніше. Ось чому рішення складних питань треба планувати у періоди найбільшої працездатності. До таких питань треба віднести творчу роботу за перспективами розвитку організації, обговорення найбільше актуальних питань і прийняття рішень за ними.
Виконання цих робіт треба планувати на першу половину робочого дня, а до практичного виконання треба приступити не раніше, ніж через одну годину після початку робочого дня. У післяобідній період краще виконувати роботи, що вимагають меньшої напруги. Детальний перелік робіт протягом робочого дня повинен визначати сам менеджер, виходячи із конкретної виробничої ситуації в організації. Такими ж принципами треба керуватися й іншим працівникам апарату управління.
Таким чином, виконання будь-якої роботи пов’язане з втомленням, зниженням працездатності людини.
Термін найбільшої працездатності залежить від таких чинників:
• складності і інтенсивності праці;
• здоров’я людини;
• умов праці;
• соціально-економічних умов;
• психологічного клімату у колективі;
• правильності перерв протягом робочого дня тощо.
Із всіх названих чинників розглянемо значення перерв на відпочинок, як засобу збільшення терміну найбільшої працездатності. Як вже відзначалось, для менеджерів організації характерним є приймання, обробка інформації і на основі її аналізу та оцінки — прийняття управлінського рішення. При такій праці загальний час перерви на відпочинок повинні бути 11 — 17% від загального часу робочого дня. Це стосується особливо служб з одноманітною працею. Для них у першу половину робочого дня слід встановлювати одну—дві, а у другу половину—дві перерви по 5 — 10 хвилин кожна.
Для тривалої підтримки у нормі функціонального стану організму і високого рівня працездатності надзвичайно важливе значення має тривалість поза- робочого часу і його режим. Тривалість позаробочого часу повинна бути такою, щоб працівник управлінської праці мав можливість активно відпочивати не меньше 1,5-2 години. Це заняття спортом, прогулянки, культурні заходи. У нього повинен бути час для сім’ї і читання книг. Сон повинен займати 7 — 8 годин, а у періоди підвищеної напруги нічний сон доповнюється однією годиною денного.
План-графік робочого тижня менеджера наведено у таблиці.
На рівень тривалості працездатності працівників апарату управління впливає річний режим праці та відпочинку. Він характеризується загальною кількістю робочих днів, співвідношенням робочих і вихідних днів, їх регулярністю, тривалістю відпустки.
» следующая страница »
1 ... 148 149 150 151 152 153154 155 156 157 158 ... 240