Організація праці менеджера

Організація праці менеджера безпосередньо пов’язана з використанням ним свого робочого часу на виконання окремих трудових процесів. Здійснюю­чи керівництво роботою організації менеджеру слід:

•   систематично брати участь у вирішенні виробничих завдань;

•   вирішувати питання, які передбачені службовими повноваженнями;

•   регулярно спілкуватись з людьми, одержувати від них і передавати їм необхідну управлінську інформацію.

Сукупність цих завдань визначає структуру робочого часу менеджера і ос­новні напрями організації його праці. Їх класифікація показана на схемі.

7.2. Планування робочого часу

Головним завданням менеджера є ефективний вплив на процес виробниц­тва на підприємстві. Результати його діяльності оцінюються за рівнем вико­нання виробничих завдань підприємства. Але форми прояву виробничої діяль­ності такі багатоманітні, що безпосередня участь менеджера у всіх просто не­можлива. Тому він повинен вибрати такі ланки виробничого ланцюга, через які можна впливати на весь процес виробництва. Крім цього, менеджер пови­нен правильно розподілити робочий час для вирішення поточних і перспек­тивних завдань, визначити функції між працівниками, делегувати їм частину повноважень і обов’язків, вибрати ефективну форму своєї участі у виконанні завдань організації.

Всі витрати робочого часу менеджера слід розглядати як витрати часу для рішення поточних і перспективних задач. Від правильного розподілу часу так чи інакше залежить рівень реального впливу менеджера на процес виробницт­ва і ефективність його праці. Для цього менеджер відповідного рівня повинен чітко уявляти мету і зміст робіт.

До поточного (оперативного) управління відносять роботи з організації виробничих процесів у кожній конкретній ділянці роботи в період робочого дня, тижня, декади. Їх зміст полягає у розстановці виконавців за робочими місцями, систематичному контролі, оперативному усуненні причин, що зава­жають виконанню трудових процесів у визначений строк.

Основними критеріями оцінки поточного управління є вірність і своєчасність прийнятих рішень, швидкість доведення їхдо виконавців і забезпечення точного й своєчасного виконання.

Таким чином, мета оперативного управління виробничими процесами по­лягає у забезпеченні організаційної стійкості всіх елементів системи, якою уп­

равляють, для своєчасного виконання завдань організації і кожного підрозділу короткострокового періоду.

Перспективне (стратегічне) управління визначає ціль, структуру і обсяги виробництва на довгостроковий період. Тут менеджер повинен компетентно і завчасно визначати цілі перед колективом і створювати умови для їх виконан­ня.

Рішення оперативних і стратегічних завдань вимагає участі менеджерів усіх рівнів управління. Але форми і методи рішення на різних рівнях управління різні. Вони і лежать в основі розподілення витрат часу для вирішення опера­тивних і стратегічних завдань за рангами менеджерів і у значній мірі визнача­ють ефективність їх особистої роботи і роботи колективу в цілому.

Необхідність швидкого і компетентного вирішення різних оперативних завдань з урахуванням інтересів усього підприємства вимагає участі керівника в оперативному управлінні. Це вірно, тому що коли керівник підприємства буде займатись тільки перспективними питаннями, то він поступово втратить де­тальне уявлення про стан справ на підприємстві, а також контроль за станом виробництва. Тому важливо правильно визначати коло оперативних завдань, у рішенні яких повинен брати участь керівник організації, форми і ступень його участі.

Якщо керівник підприємства бере на себе рішення усіх оперативних пи­тань, то тоді виникає ряд негативних наслідків, знижується почуття відпові­дальності й ініціатива підлеглих, різко зростає кількість управлінських завдань, які фізично одному керівникові неможливо виконати. Тому частина питань за­лишається невирішеними, а якість прийнятих рішень знижується.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 138 139 140 141 142 143144 145 146 147 148  ... 240