Найпростішим способом накопичення такої інформації для підприємців регіону є зосередження її в рамках бізнес-інкубатора чи центру трансферу технологій, які можуть надавати малим фірмам кваліфіковану допомогу щодо оптимального стратегічного вибору виходячи з їх ресурсних можливостей та ресурсного потенціалу регіону. Створення цих чи подібних структур колективної дії також забезпечить централізацію інших функціональних служб (маркетингової, юридичної), необхідних для кваліфікованого опрацювання ділової інформації, прийняття обґрунтованих управлінських рішень і супроводження їх реалізації з метою зменшення інноваційних ризиків. Зокрема, кваліфікована юридична допомога сприятиме зменшенню трансакційних витрат у формі неплатежів, через невиконання контрактів чи підвищених витрат на страхування та гарантії. Діяльність патентної служби може забезпечити захист права власності на інноваційний продукт (реєстрація та використання товарних знаків, марок, патентування винаходів, придбання та продаж ліцензій тощо).
Викладене дає підстави для висновку, що створення і функціонування таких структур колективної дії як бізнес-інкубатори, технопарки, регіональні науково-технологічні центри (РНТЦ) є доцільним з точки зору зменшення транс- акційних, а значить, і сукупних витрат підприємств регіону, особливо малих та середніх, на що вже вказувалось нами і в попередніх роботах [32; 33]. Водночас цілеспрямована й продуктивна діяльність таких організацій створить умови для підвищення рівня інноваційності підприємницької діяльності в регіоні. Проте для забезпечення збалансованого структурного розвитку господарського комплексу регіону їх функції не повинні дублюватись. З урахуванням цього проаналізуємо, які завдання вирішуються існуючими структурами інноваційної підтримки розвитку підприємництва і розглянемо, які причини перешкоджають поширенню цих структур в Україні.
Серед таких структур в Україні найбільше уваги приділяється бізнес-інку- баторам. Вони створювались за підтримки міжнародних фондів з метою формування сприятливих умов для стартового розвитку малих підприємств. Передбачалось, що вітчизняні бізнес-інкубатори, використовуючи практику функціонування аналогічних структур в розвинених країнах, надаватимуть початкуючим підприємцям найважливіші ділові послуги (з бізнес-планування, юридичних, податкових та інших питань), технічну допомогу (надання в оренду площ та офісного обладнання), здійснюватимуть їх техніко-адміністративне обслуговування (пошта, Інтернет, телефон, факс, ксерокс, офіс-секретар тощо); забезпечуватимуть допомогу в управлінні (послуги бухгалтера, фінансиста, економіста, маркетолога, менеджера); спрощуватимуть доступ до фінансових ресурсів (пошук інвесторів, залучення кредитів, стартове фінансування новостворених компаній, створення кредитних союзів); реалізовуватимуть навчальні програми (тренінги, курси перепідготовки, навчання за програмою загального менеджменту й інших економічних дисциплін, необхідних для ведення бізнесу) тощо.
Науковці, які досліджували особливості формування інфраструктури підтримки малого підприємництва в Україні наприкінці 90-х років, стверджували, що бізнес-інкубатори мають гарні перспективи для їх поширення. Це зумовлювалось наступними чинниками: зростанням попиту підприємницьких структур на нові, наближені до практики технології навчання, консалтингові послуги та інформаційне забезпечення бізнесу; високими вимогами потенційних інвесторів до підтвердження підприємцями їх здатності ефективно розпорядитися наданими їм коштами; тим, що кредитна політика банків не давала змоги фірмам брати довгострокові кредити, необхідні для придбання основних засобів, особливо будинків, приміщень, офісної й іншої техніки, тощо [6, с. 108; 26].
» следующая страница »
1 ... 212 213 214 215 216 217218 219 220 221 222 ... 241