До другої групи за статистичними даними можна віднести галузі виробництва транспортного устаткування та виробництва електричного й електронного устаткування (за винятком віднесених до інших секторів). В цій групі трансфер технологій з вітчизняних джерел значно переважав над імпортним і був в основному представлений такими формами придбання, як купівля технологічного обладнання, придбання технологій та ноу-хау, а також іншими організаційними формами. Дослідження, проведені Д. Дайкером показали, що технології, які мають численні напрямки застосування та відносяться до таких галузей промисловості як виробництво механічних пристроїв та інших видів устаткування, оснащення робототехніки, підлягають трансферу в таких організаційних формах, які передбачають тісні зв’ язки з одержувачами технологій для того, щоб у майбутньому здійснити зворотній процес трансферу з удосконаленими (доопрацьованими) на цих підприємствах технологіями. В основному імпортерами технологій за таких умов виступають фірми-постачальники, які виготовляють комплектуючі для великих фірм. Найдоцільнішими за цих умов організаційними формами ТТ можуть бути спільні підприємства, кооперація, субпідряд [17, с. 17]. Таким чином, перспективними для галузей виробництва транспортного устаткування та виробництва електричного та електронного устаткування, які є технологічно-неконкурентоспроможними і перебувають в занепаді, є саме згадані форми передачі, однак вітчизняні підприємства їх майже не використовують.
Що стосується ринку високих технологій, то, як зазначають вітчизняні дослідники, тенденції останніх років показують, що в Україні він розвивається в двох напрямах. До першого напряму належать галузі, підприємства яких виробляють конкурентоспроможні товари на внутрішній та зовнішній ринки. Серед них - підприємства літакобудування і виготовлення космічних апаратів, частково фармацевтики. Другий напрям складають підприємства галузей, які не спроможні задовольнити попит на свою продукцію через її невідповідність світовим стандартам або через нездатність її виготовляти з причин відсталості застосовуваних технологій. В їх складі - виробництво комп’ ютерної і офісної техніки, відео- та аудіо апаратури, сучасні мульти-медійні системи, деякі види медичних інструментів та обладнання, окремі види продукції фармацевтики [20].
Отже, дослідження показують, що всі галузі промисловості генерують або експлуатують нову технологію до деякої міри, проте одні використовують технологію більш інтенсивно, ніж інші. Важливість технології в галузі визначається особливостями продукції, для якої використовувана технологія є ключовим чинником конкурентоспроможності. Провідні виробники такої продукції є інтенсивними споживачами (користувачами) технології і завдяки цьому отримують максимальну вигоду від її використання. Швидка зміна технологій у високотехно- логічному секторі передбачає високу технологічну мобільність, зокрема за рахунок трансферу. Оскільки невід’ємною характеристикою високотехнологічних галузей є високий рівень конкуренції на ринку, визначений новітніми технологіями, то відповідно утримувати конкурентні позиції на ринках в Україні можуть підприємства лише тих галузей, які історично мають статус інноваційних, завдяки чому можуть опиратися організаційній і технологічній конкуренції. До розряду галузей сектору високих технологій, які відповідають згаданим вище вимогам, а відтак є активними учасниками запозичення технології, можна віднести підприємства літакобудування і виготовлення космічних апаратів, частково фармацевтики, виробництва медичних приладів та інструментів, точних вимірювальних пристроїв та годинників. Такі підприємства мають значні внутрішні технологічні напрацювання, а також залучають принципово нові технології у вигляді розробок, ноу-хау, комплексів високотехнологічного обладнання.
» следующая страница »
1 ... 159 160 161 162 163 164165 166 167 168 169 ... 241