1. Взаємопов’язаність продукції галузей, які входять до його складу та залежність матеріальної основи розвитку галузей сектору середніх високих технологій та високотехнологічного сектору. Тобто одні галузі займають центральні місця в постачанні сировиною інших. Так, для прикладу, кінцеві продукти коксохімічного виробництва, що є підгалуззю виробництва коксу та продуктів нафтопереробки, є основою в постачанні енергетично-сировинними ресурсами в виробництві продуктів (чорна металургія) галузі металургії та обробки металу. Та, в свою чергу, є основою для матеріаломістких галузей сектору, таких як суднобудування, та галузей інших секторів, наприклад машинобудування. Таким чином, підприємства галузі виготовляють продукцію промислового споживання (напівфабрикати). Як наслідок, залучення технологій на підприємства галузей низько- технологічного сектору залежить від темпів і рівня розвитку інших секторів та їх потреб.
2. Основні технології, за якими працюють галузі, не змінювалися впродовж тривалого часу. Технологічний режим підприємств сектору можна охарактеризувати так: “зміни в технології виробництва є наслідком інвестування в нові технології, хоча заводи, де використовується стара технологія, продовжують діяти” [50, с. 332]. Для прикладу, виробництво коксу базується на технології, якій майже 100 років. Всі подальші зусилля в сфері створення інновацій спрямовані на енергозбереження та більший вихід продукції. Тобто на підприємствах діють технології минулих технологічних укладів. Згаданому сектору швидше за все необхідні не нові технології, а технології, націлені на модернізацію і оновлення виробничих потужностей.
3. У секторі середніх низьких технологій Україна займає провідні місця в світі в тих галузях, де шкідливе і ресурсомістке та енергомістке виробництво. Зростання цін на енергоносії, а також експортна спрямованість галузей сектору сприятимуть підвищенню інноваційної активності підприємств, в тому числі щодо залучення через трансфер технологій прогресивних технологічних комплексів.
4. Підприємства галузі є великі за розміром, виготовляють значні обсяги продукції. Залучення на них нових енерго- та ресурсозберігаючих технологій значно підвищує їх загальну рентабельність.
Як справедливо зазначають вітчизняні науковці, що займаються питаннями інновацій та трансферу технологій, галузі машинобудівного комплексу (фактично всі галузі сектору середніх високих технологій) є стратегічно важливими для України [52; 65]. В інноваційному плані проривними галузями виступають виробництво машин і устаткування, проте, як зазначає А. Поручник, продукція, яка тут виготовляється, поступово здає свої позиції в плані її відповідності технічному рівню кращим українським та закордонним аналогам [52, с. 105]. Такі тенденції є свідченням того, що запроваджені на цих підприємствах технології є не конкурентними в світових координатах машинобудівної галузі, що змушує підприємства шукати новіші технології за кордоном.
За характером здійснення технологічного трансферу галузі сектору високих середніх технологій доцільно поділити на дві частини: інтенсивні та низькоактивні (див. додаток Б, табл. Б.2). На тлі галузей сектору середніх високих технологій досить привабливо виглядає галузь з виробництва машин та устаткування, яка і представляє першу групу сектору середніх високих технологій. Згадана галузь досить інтенсивно залучає технології як з вітчизняних, так і з закордонних джерел. Структура вітчизняного трансферу галузі представлена майже всіма наявними організаційними формами, за винятком одержання технологій у складі наданих інвестицій. Разом з тим, переважає традиційна для української промисловості форма трансферу - придбання обладнання; на це припадає найбільша кількість переданих технологій - в середньому на одне підприємство 3,3 в 2003 році та 1,6 в 2004 році (розраховано нами за [51]). При залученні зарубіжних технологій домінувало придбання технологічного устаткування, проте використовувалися і деякі інші форми трансферу.
» следующая страница »
1 ... 158 159 160 161 162 163164 165 166 167 168 ... 241