Міжнародні економічні відносини

Розвиток закордонних операцій. Вихід компаній за кордон відбувається через загострення конкуренції, пошук нових методів еко­номічного переділу існуючих і захоплення нових ринків, прагнення розширювати виробництво з метою отримання максимальних при­бутків.

Тиск з боку іноземних і місцевих конкурентів на закордонних рин­ках, загроза їх втрати примушували батьківську корпорацію створюва­ти філіали за кордоном з метою зниження виробничих витрат, збере­ження і розширення ринків. Цю операцію, що отримала назву “замі­щення імпорту”, автори концепції фазного переходу розглядають як перший крок на шляху перетворення фірмиуТНК. Іншою причиною, що спонукала створювати виробничі філіали за кордоном, вони вва­жають необхідність захисту внутрішнього ринку від імпорту дешевої іноземної продукції, який призводить до зниження об’єму продажу і прибутків на внутрішньому ринку.

Друга фаза розвитку закордонних операцій характеризується їх організаційною консолідацією і створенням у структурі корпорації за­кордонного виробничого відділення. Це відділення розглядається як самостійний підрозділ корпорації. Завданням міжнародного відділен­ня є загальне управління і координація діяльності дочірніх філіали кор­порації. Міжнародне відділення може бути утворене або на другій, або на третій стадії розвитку корпорації. Однак, велика частина фірм, як вказує Дж. Стопфорд, створювали міжнародне відділення вже після того, як структура, аналогічна до третьої стадії розвитку корпорації, була прийнята батьківською фірмою для операцій на внутрішньому ринку країни її походження. На думку Стопфорда, корпорація перехо­дить у категорію ТНК, коли структура і характер операцій міжнарод­ного відділення починають відповідати третій стадії розвитку корпо­рації на внутрішньому ринку.

Велика корпорація, якщо вона у відповідності зі своєю стратегією розширює міжнародні операції, не може не вдосконалювати постійно свою структуру організації й управління, оскільки до цього її змушує міжнародна конкуренція. Чим більшого значення для фірми набува­ють операції на міжнародному ринку, тим швидше відбувається про­цес розвитку “зовнішньої” структури фірми в глобальну.

Американські економісти Дж. Мак-Дональд і М. Паркер виділя­ють чотири основних етапи еволюції “зовнішньої”структури фірм у про­цесі їх розвитку в ТНК:

1.  Здійснення експортно-імпортних операцій. Загальний стиль організації виробництва й управління на підприємствах фірми дещо змінюється;

2.   Продаж ліцензій і передача технології фірми в інші країни. На методи управління ця діяльність впливає дуже незначним чином;

3.   Початок закордонних інвестицій. Наприклад, будівництво скла­дальних підприємств і підприємств виробничого циклу. Такі підприє­мства можуть бути або спільними (змішаними), або повністю належа­ти материнській фірмі. Віддаленість філіалів і специфіка їх діяльності робить актуальною надання їм великих прав у рішенні різного роду пи­тань. Тому до кваліфікації управлінських кадрів, їх підбору, призна­чення, індивідуального стилю керівництва тощо висуваються вимоги, які виходять за межі комплексу чинників (політичного, економічного, адміністративного, культурного й іншого характеру), діючих у масш­табі певної країни або регіону;

4.   Істотне збільшення закордонних інвестицій. Частку капітало­вкладень у закордонні операції, а також прибуток від них в загальних по­казниках діяльності корпорації різко зростають. На цьому етапі корпора­цію вже можна відносити до категорії “глобального підприємства”, тобто ТНК, оскільки “зовнішня” структура корпорації відображає глобальний підхід до розміщення і організації виробництва, здійснення фінансових і валютних операцій, управління продажем, вивчення ринку тощо.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 97 98 99 100 101 102103 104 105 106 107  ... 169