- близькість до споживачів продукції іноземного філіалу фірми і можливість отримання інформації про перспективи ринків і конкурентний потенціал фірм приймаючої країни. Філіали ТНК отримують важливі переваги перед фірмами приймаючої країни внаслідок використання науково-технічного й управлінського потенціалу материнської фірми.
- можливість використати в своїх інтересах особливості державної, зокрема, податкової політики в різних країнах, різницю в курсах валют тощо.
- здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції, скидаючи їх у міру застаріння в зарубіжні філіали і зосереджуючи зусилля і ресурси підрозділів у материнській країні на розробці нових технологій і виробів.
- за допомогою прямих інвестицій фірма отримує можливість подолати різного роду бар ’єри на шляху впровадження на ринок тієї або іншої країни шляхом експорту. Стимул для прямих зарубіжних інвестицій часто створюють національні тарифні бар’єри.
Ефективність зовнішньоекономічної експансії як засобу пом’якшення кон’юнктурних коливань оцінюється досить високо і вважається більшою, ніж та, яку забезпечують власне національні прийоми зниження економічного ризику. Можна зробити висновок, що наявність філіалів у багатьох країнах більш надійно гарантує стабільність отримання прибутків, ніж такі важливі чинники, як великий абсолютний розмір компанії, міра диверсифікованості її виробничої програми всередині країни. Вільно маневрувати розмірами виробництва корпорація може лише тоді, коли вона здатна отримувати прибуток навіть при невеликому розмірі виробництва. Широка мережа виробничих філіалів, розташованих в різних країнах, дозволяє ТНК збільшувати виробництво там, де його можна здійснювати з максимальною вигодою, і обмежувати там, де воно збиткове. Фірми, що входять до міжнародного концерну і потрапили у складне становище, здатні різко скорочувати збиткове виробництво. Більш рішучі в порівнянні з національними фірмами дії ТНК пояснюються тим, що добитися покриття постійних витрат вони, на відміну від своїх внутрішніх конкурентів, можуть не тільки шляхом збереження збиткового виробництва, ай за рахунок прибутків, що отримуються в інших країнах.
З точки зору організаційної структури ТНК, як правило, є багатогалузевими концернами. Головна компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю закордонних філіалів.
Стратегія ТНК заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для об ’ єднання загалом. Останнім часом у структурі ТНК відбуваються істотні зміни, головні з яких пов’язані із здійсненням так званої комплексної стратегії.
Комплексна стратегія полягає в децентралізації управління міжнародним концерном і значному підвищенні ролі регіональних управлінських структур. Така політика стала можливої завдяки досягненням техніки в області зв’язку і інформації, розвитку національних і міжна
родних банків даних, повсюдній комп’ютеризації. Вона дозволяє ТНК координувати виробничу і фінансову активність зарубіжних філіалів і дочірніх фірм. Комплексна інтеграція в рамках ТНК вимагає і комплексної організаційної структури, яка виражається в створенні регіональних систем управління й організації виробництва.
Регіональні системи управління мають такий вигляд:
- головні регіональні управління, відповідальні за всі види діяльності концерну у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами по координації і контролювання діяльності всіх філіалів у відповідному регіон;
- регіональні виробничі управління, що координують діяльність підприємств по лінії просування продукту, тобто відповідному виробничому ланцюжку. Такі управління відповідають за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка, підлеглі безпосередньо головному регіональному управлінню концерну. Вони спрямовані на розвиток ефективних видів виробництв, нових моделей і товарів;
» следующая страница »
1 ... 95 96 97 98 99 100101 102 103 104 105 ... 169