Розрив між Радянським Союзом і Китаєм ставав загальновідомим поступово. В липні 1960 р. Москва відізвала з КНР радянських фахівців. Проте суперечки приховувались.
В листопаді 1960 в Москві відбувалась Нарада 81 комуністичних і робітничих партій. Робота йшла за зачиненими дверима, але дійшлі кореспонденти дізнались, що там точаться запеклі дискусії, лунають взаємні звинувачення. Спільну платформу знайшли за рахунок засудження світового імперіалізму, і Заключний акт прийняли одностайно. Але вже було відомо, що дружніх відносин між КПРС і КПК не було. На XXII з’їзді КПРС (17—31 жовтня 1961 р.), де була й делегація від КПК, було зрозуміло, що КПРС і КПК — не друзі, а противники: КПРС звинувачувала КПК у відході від марксизму у бік догматизму, а КПК обвинувачувала радянську компартію в ревізіонізмі.
Тепер Мао Цзедун відверто виступав як голова комуністичного руху, який зберіг чистоту марксистської теорії, якому й належить очолювати світовий комуністичний рух, боротись проти радянських ревізіоністських збочень.
На 1962 рік процес радянсько-китайського розриву вже не приховувався, завершився і став загальновідомим.
Всі види контактів між двома державами — економічні, торговельні, культурні, наукові і тим більше політичні — перервались. Взаємні звинувачення висловлювались відкрито. Мао Цзедун перекладав на СРСР відповідальність за всі китайські негаразди — за тяжке становище в китайський економіці, за привласнення Москвою китайських територій, тощо. Почались прикордонні збройні інциденти. У квітні—травні 1962 р. на радянсько-китайському кордоні відбулись серйозні сутички. Великі групи китайців переходили радянсько-китайський кордон, самочинно захоплювали пустуючі сибірські землі і оселялися там.
В 1964 р. Мао Цзедун заявив, що «СРСР вступив у змову зі США у боротьбі за світове панування». СРСР був разом із США зведений до ворогів КНР, був висунутий лозунг: «Завдавати удари двома руками» — проти СРСР і США. Мали місце висловлення китайських військових, що війна проти СРСР розпочнеться раніше, ніж війна між КНР і США.
8 1966 р. в КНР розпочалась так звана «культурна революція» й похід проти тих, хто не згоден з лівацьким курсом Мао Цзедуна, у тому числі і проти партійних і господарчих кадрів, залишків радянських прихильників. Зграї погромників, в основному з молоді, хун вей- біни, фізично розправлялися з ними як з ворогами.
Навесні 1969 року на прикордонній річці Уссурі, в районі острову Даманський, відбувся серйозний бій між китайцями та радянськими прикордонниками, в якому загинуло близько 800 китайських та 60 радянських солдатів. Це була небезпечна межа, яка могла привести до дуже серйозних наслідків.
Розрив між СРСР та КНР, встановлення між двома великими соціалістичними державами ворожих відносин був великою трагедією для світового соціалістичного табору Схід, хоч це всіляко намагалась приховати пропаганда обох цих держав. Єдиний могутній колись соціалістичний моноліт від Центральної Європи до найпівденнішої точки Південно-Східної Азії (В’єтнам) розколовся на дві ворожі частини. То, чого так боявся розпорошений геополітично «блоковий» Захід — подальшого просування соціалізму далеко за межі свого панування — не відбулось і тепер вже не могло відбутися. Соціалізм втратив силу і престиж, перетворився на двох великих павуків в банці. Правда, ще дуже небезпечних для Заходу «павуків».
9 вересня 1976 року вмер Мао Цзедун. Ще раніше, у січні того ж року, вмер його соратник, друга людина в КНР, Чжоу Еньлай. Їх наступники — президент КНР Хуа Гофен та віце-президент Ден Сяопін повели боротьбу проти «авантюризму» — не називався «великий Мао», а мались на увазі його тодішні найближчі живі прибічники, серед яких і дружина Мао Цзедуна. Їх судили і за вироком суду розстріляли. Але це не позначилось на радянсько-китайських відносинах — вони ще тривалий час лишались ворожими. Серед двох ворогів Китаю — США та СРСР останній вважався «ворогом №1».
» следующая страница »
1 ... 94 95 96 97 98 99100 101 102 103 104 ... 187