Сталін спочатку ставився до цієї авантюри негативно. Згодом він змінив своє ставлення, вважаючи, що становище на Далекому Сході і в світі змінилось — американці втратили монополію на атомну зброю і поруч з Кореєю з’явився комуністичний Китай. І Сталін зняв своє «табу». Тим більше, що цей експеримент дозволяв перевірити наскільки Захід здатний рішуче реагувати на дальше просування комунізму за рамки свого панування.
Отже, радянське керівництво припускалося двох помилок: стратегічної — допускалась загроза переростання «холодної війни» на гарячу аж до рівня третьої світової; і тактичної — на той час радянський представник Яків Малік був відсутній в Раді безпеки ООН
.
25 червня 1950р. війська КНДР напали на Корейську республіку
і, користуючись слабким опором, стали швидко просуватись на південь. Сеул був захоплений за три дні, на 13 вересня північнокорейські війська зайняли 95% території Кореї з 97% населення півострова.
На відміну від очікуваного, Сполучені Штати дуже гостро реагували на корейські події. Вже 25 червня (в Кореї було 26 червня) уряд США звернувся до Генерального секретаря ООН з проханням негайно скликати Раду Безпеки. 26 червня скликана Рада Безпеки визнала КНДР агресором і зажадала виведення її військ на північ від 38 паралелі, А 27 червня США, домоглися рішення Ради Безпеки про застосування проти КНДР військових санкцій. Нагадаємо, що це могло статися внаслідок відсутності в Раді Безпеки представника СРСР, постійного члена Ради.
Віднині військові дії в Кореї зазнали істотних змін. Було зрозуміло, що північнокорейські війська не в змозі подолати сили оонівських військ у кількості 15 дивізій, які репрезентували 15 держав, а складались головним чином з американських збройних сил і діяли під командуванням генерала Макартура. І хоч Радянський Союз надіслав на допомогу КНДР відбірну авіаційну дивізію під командуванням генерала Кожедуба і радянські аси діяли вдало, американці тіснили північнокорейськькі війська на північ і на 1 жовтня 1950 р. вийшли на межу 38 паралелі.
Радянський Союз завмер в очікуванні: чи зупиняться війська ООН, відбивши комуністичний напад? Чи підуть далі, у наступ на соціалістичну КНДР? На полі бою вирішував Макартур, і війська ООН під його командуванням рушили вперед, захоплюючи північнокорейську землю.
Сподіватись на те, що без застосування надзвичайних заходів з боку комуністичних сил можна буде щось радикально змінити, було нереально. Створювалась ситуація, коли не КНДР приєднає до себе територію КР, як сподівались комуністичні лідери, а навпаки, до Південної Кореї, капіталістичної Корейської Республіки, приєднається територія Північної Кореї, соціалістична КНДР перестане існувати. Це могло стати загрозливим прецедентом для інших соціалістичних держав.
Просування військ ООН під командуванням Макартура північно- корейською територією було навальним, територія КНДР закінчувалась.
Але коли оонівські війська вийшли вже на корейсько-китайський кордон, де Корею від Китаю відділяла річка Ялу, то 16 жовтня 1950р. з Китаю, форсуючи Ялу, на територію Кореї линули маси китайських військ у кількості 20 дивізій під командуванням генерала Пин Дехуея. І ситуація на фронті в Кореї змінилась: за кілька днів, починаючи з 25 жовтня, сили ООН стали швидко відступати, аби не потрапити в оточення.
Корейська війна ще й досі приховує деякі свої таємниці. Однією
з найтаємніших є питання про появу в Кореї китайських «добровольців». Адже всім було зрозуміло, що на територію Кореї на допомогу військам КНДР у боротьбі проти військ ООН, а фактично збройних сил США, вийшли кращі сили регулярної армії КНР на чолі з її головнокомандуючим генералом Пин Дехуеєм. Спростувати їх статус «добровольців» було легше легкого. Але таке спростування означало б, що в Корейську війну втрутилась КНР, її уряд. А це б тягло за собою війну США та інших держав, сили яких включались до військ ООН, проти КНР. А воєнним союзником КНР за таких обставин мав би бути Радянський Союз. Спростовувати фальшивий статус китайських регулярних військ як «добровольців» ніхто не став. Сполучені Штати обмежились протестом в Раді Безпеки проти таких дій, проте КНР за старанням тих самих США не була ні членом Ради Безпеки, ні взагалі членом ООН. Отже, виходило так, що фальшивість «добровольців» всіх влаштовувала.
» следующая страница »
1 ... 44 45 46 47 48 4950 51 52 53 54 ... 187