Міждержавне регулювання міжнародних економічних відносин. Це регулювання, являючи собою форму міжнародних економічних відносин, дозволяє підтримувати їх протягом тривалого часу на рівні відносної стабільності.
Міждержавне регулювання зазвичай зводиться до вироблення загальної політики між групою країн у галузі різноманітних сфер міжнародних економічних відносин: торгівлі, міграції капіталів та робочої сили, валютної політики, митних тарифів, інвестицій. Це регулюван- 138
ня здійснюється шляхом проведення нарад міністрів: фінансів, торгівлі, економіки; голів урядів і держав. Таке координаційне регулювання проводять або в межах інтеграційних угруповань, або поза ними. В сучасних умовах регулювання міжнародних економічних відносин здійснюється на рівні країн Великої вісімки — провідних промислово розвинутих країн Заходу (США, Японії, ФРН, Франції, Англії, Канади, Італії та Росії). Ними зазвичай приймаються глобальні рішення в галузі світової торгівлі, валютно-грошової політики, інвестицій, міграції капіталів. На сьогоднішній день ці рішення є визначальними для багатьох країн і міжнародних кредитно-фінансових інститутів.
Діяльність міжнародних фінансово-кредитних інститутів. Їх діяльність в післявоєнні роки також стала важливою формою міжнародних економічних відносин. Це, передусім, стосується МВФ, МБРР, ЄБРР, БМР, а також регіональних закладів такого типу.
Основні напрямки діяльності цих інститутів зводяться до надання валютно-фінансової допомоги різним країнам у вигляді кредитів на стабілізацію економіки, вирівнювання платіжних балансів, реалізацію великих цільових проектів, регулювання грошово-кредитних і валютних систем. Переважна більшість грошових ресурсів, що реалізуються даними інститутами, йде на надання допомоги країнам, що розвиваються, і меншою мірою — розвинутим країнам (в основному малим, а з початку 90-х рр. — країнам Східної та Центральної Європи, СНД, з так званою перехідною економікою).
В наш час роль і значення інститутів, таких, як МВФ, МБРР, ЄБРР, різко збільшилась в системі міжнародних економічних відносин з точки зору надання позичок на розвиток національних економік. При цьому МВФ та МБРР визначають основні параметри щодо розвитку економіки (обсяг грошової маси, розмір дефіциту бюджету, рівень інфляції, процентні ставки, реструктуризація окремих галузей національних економік).
У зв’язку зі зростаючою заборгованістю з кредитів та позичок МВФ та МБРР здійснюють також заходи з реструктуризації боргів ряду країн. Особливу роль рятівників ці заклади стали відігравати в 1997—1998 рр. У зв’язку зі світовою фінансовою кризою, зокрема, Мексиці, було виділено 50 млрд. дол., країнам Південно-Східної Азії — 47 млрд. доларів на стабілізацію фінансово-економічного стану. Передбачається також надання допомоги Бразилії розміром 40—50 млрд. дол. у зв’язку з фінансовою кризою та девальвацією грошової одиниці — реалу — в січні 1999 р. Таким чином, міжнародні кредитно-фінансові інститути беруть активну участь у формуванні валютно-фінансової сфери сучасних міжнародно—економічних відносин.
Науково-технічна та виробнича співпраця. В післявоєнні роки широкого розвитку в межах світового господарства набуває науково-технічна співпраця. Це зумовлено передусім впливом досягнень науково- технічної революції на міжнародні економічні відносини. Швидкий розвиток продуктивних сил та продуктивності праці дозволяє здолати сформовані відмінності в умовах економічного зростання деяких країн.
Науково-технічна та виробнича співпраця може здійснюватись або шляхом ліцензійних та патентних відносин, що було характерно в основному для капіталістичних країн (проводилось переважно через приватний корпоративний сектор), або шляхом угод про науково-технічну співпрацю між державами, як практикувалось між соціалістичними країнами в 60—80-х рр., а також між ними та деякими країнами, що розвиваються.
» следующая страница »
1 ... 75 76 77 78 79 8081 82 83 84 85 ... 215