Міжнародна економіка

Міграція та вивезення капіталу. Вивезення капіталу являє собою роз­міщення капіталу за кордоном з метою систематичного отримання додаткового прибутку за рахунок використання місцевих виробничих, матеріальних та трудових ресурсів. Якщо при продажу товарів внаслі­док нееквівалентного обміну привласнюється частина прибутку, ство­реного в іншій країні, і йде однократна реалізація прибутку, то при вивезенні капіталу прибуток привласнюється безперервно доти, доки 134

розміщений капітал знаходиться у власності іноземних компаній. Су­часне світове господарство та міжнародні економічні відносини харак­теризуються посиленням вивозу та міграцією капіталу.

Процес інтенсифікації вивезення капіталу на сьогоднішній день визначається такими факторами:

1)    розвитком світового ринку та втягуванням в нього все більшої кількості країн;

2)    подальшою концентрацією та централізацією капіталу в націо­нальних економіках;

3)    перенагромадженням капіталу на національних ринках позич­кового капіталу промислово розвинутих країн;

4)     зацікавленістю окремих країн в припливі іноземних капіталів внаслідок нестачі внутрішнього капіталу.

Основними рисами вивезення капіталу на сучасному етапі є його міграція як в країни, що розвиваються, так і в розвинуті країни. При цьому з 70-х рр. посилилась тенденція до вивезення капіталу в розви­нуті країни (США, Західну Європу, Японію і навпаки), що пов’язано в основному з відсутністю серйозних економічних та політичних по­трясінь. Іншими рисами вивезення капіталу продовжують залишатись воєнно-політичні аспекти, широка державна підтримка, посилення панування транснаціональних корпорацій, наявність нееквівалентного обміну, періодичні валютно-фінансові потрясіння, що призводять до швидкої міграції капіталу в ту чи іншу країни. Останнє доволі яскраво підтверджує азіатська фінансова криза на кінці 1997 р., а також її про­довження в 1998—1999 рр.

Основною формою вивезення капіталу залишаються вивезення функціонуючого позичкового капіталу, що здійснюється у вигляді вкладень у промисловість, торгівлю, транспорт. При цьому існують прямі вкладення (інвестиції), які дають право контролю і портфельні, що забезпечують лише участь у розподілі прибутків, а не контроль підприємницької діяльності. Формою доходу може бути прибуток або прибуток у вигляді дивідендів. Друга форма міграції — вивезення по­зичкового капіталу, який вирізняється термінами, призначенням, ха­рактером забезпечення та суб’єкта. Вивезення позичкового капіталу здійснюється у вигляді міжнародних позичок на різні терміни, що нада­ються як приватним сектором, так і державами, і в формі вкладень у цінні папери (акції та облігації). Причому облігаційні позички та міжнародні кредити мають як виробничий, так і невиробничий харак­тер. В свою чергу міжнародний короткотерміновий кредит виступає

у вигляді комерційного, банківського кредитів, а також поточних ра­хунків у іноземних банках (залучення грошових коштів інших країн). Як і раніше, основними експортерами капіталу є промислово розви­нуті країни, передусім Великої вісімки, а основними імпортерами — країни, що розвиваються, держави з перехідною економікою Централь­ної та Східної Європи, а також деякі промислово розвинуті країни Європи, Америки та Азії.

Міжнародна міграція робочої сили. Міграція робочої сили є однією з важливих форм міжнародних економічних відносин в сучасних умо­вах. Внутрішні ринки робочої сили одних країн є внутрішніми джере­лами поповнення армії найманої праці інших держав. У сферу світо­вого ринку робочої сили потрапляє лише та частина найманих праців­ників, що вимушена продавати свою робочу силу за кордоном.

Наявність світового ринку робочої сили зумовлена міжнародною міграцією працюючих, тобто взаємопересічним потоком міграції (ви­їзду з країн) та імміграції (в’їзд в країну). Міжнародна міграція робочої сили — рух осіб найманої праці через державні кордони в пошуках роботи. При виїзді з своєї країни працівник є емігрантом, а при в’їзді в іншу — іммігрантом. Головна причина переміщення найманої робочої сили полягає в коливанні попиту на неї з боку різноманітних сфер ринкової економіки в особі приватного та державного секторів. Нерівномірність накопичення капіталу в різних країнах викликає необхідність міжна­родного обміну робочою силою. Цей обмін, зазвичай, виникає стихій­но, відображає реакцію на зміни потреб у капіталі. Ряд західних еко­номістів, що стоять на позиціях мальтузіанства, називають причиною міграції тиск «надлишкового населення» на виробничі сили. Певною мірою таке трактування прийнятне для країн, що розвиваються, де зростання виробничих сил відстає від приросту населення за рахунок високої народжуваності. В той же час «надлишкове перенаселення» в розвинутих країнах зумовлене виштовхуванням робітників з виробниц­тва, а міграція — нерівномірністю попиту на найману працю. Тому на­копичення капіталу може створювати джерела міграції і визначати на­прямок потоків. В цілому стихійне перекидання надлишкової робочої сили з одної ланки світового господарства в інші уособлює не­рівномірність розвитку ринкової економіки.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 73 74 75 76 77 7879 80 81 82 83  ... 215