Міжнародна економіка

Соціально-економічні наслідки міграції робочої сили.

Світовий досвід свідчить про те, що трудова міграція забезпечує безперечні переваги як країнам, що приймають робочу силу, так і краї­нам, які її постачають. Разом з тим, міжнародна міграція робочої сили породжує й гострі соціально-економічні проблеми.

Країни, що приймають робочу силу, отримують при цьому такі переваги:

•                     внаслідок зменшення витрат виробництва підвищується кон­курентоспроможність товарів, які виробляються країною, що пов’язано з більш низькою ціною іноземної робочої сили;

•                     іноземні робітники, створюючи додатковий попит на товари та послуги, стимулюють зростання виробництва і додаткову зай­нятість у країні перебування;

•                     при імпорті кваліфікованої робочої сили країна, що її приймає, економить на витратах на освіту та професійну підготовку;

•                     іноземні робітники часто розглядаються як певний амортиза­тор у випадку кризи та безробіття;

•                     іноземні робітники не забезпечуються пенсіями і не врахову­ються при реалізації різного роду соціальних програм.

Міжнародна міграція населення відіграє важливу роль у демогра­фічному розвитку окремих країн і регіонів. У результаті міграційних потоків цілий ряд промислово розвинених країн знівелювали спад при­росту населення, в першу чергу це стосується країн Західної Європи.

Залучення іноземної робочої сили призводить до зростання кон­куренції на внутрішньому ринку праці, певною мірою стимулює зрос­тання продуктивності праці та ефективності виробництва в країні.

Необхідно також зазначити, що економіка цілого ряду промисло­во розвинених держав була створена за рахунок масового залучення робочої сили таких країн, як Канада, Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль. Іммігрантами зроблено значний внесок і в розвиток економіки США, ПАР, Аргентини та інших країн.

Але імпорт робочої сили має і “зворотний бік”. Так, додаткова конкуренція на ринку праці призводить до зростання безробіття. Крім того, масову імміграцію завжди супроводжують зростання соціальної напруженості в суспільстві, конфлікти на расовому, національному та релігійному ґрунті, зростання злочинності та інших негативних явищ.

Необхідно також зазначити, що трудящі-іноземці, як правило, за­знають у країні—імпортері робочої сили різних форм дискримінації, починаючи з умов прийняття на роботу, оплати праці і закінчуючи сферою медичного обслуговування та страхування.

Країни, що експортують робочу силу, також отримують цілий ряд як переваг, так і додаткових труднощів. До переваг можна віднести таке:

1)    експорт робочої сили є важливим джерелом надходжень ВКВ у країну. За даними МВФ середня норма прибутку від експорту то­варів становить 20 % , послуг — 50 %, а від експорту робочої сили вона значно вища. Так, колишня Югославія у 80-х роках XX ст. отримувала від експорту робочої сили тільки у вигляді переказів 3,5 млрд дол. США, а при поверненні працівників з-за кордону — ще стільки ж;

2)     експорт робочої сили означає зменшення тиску надлишкових трудових ресурсів і відповідно — соціальної напруженості в країні;

3)    безкоштовне для країни-експортера навчання робочої сили но­вим професійним навичкам, знайомство з передовою організацією праці тощо.

Водночас країни-експортери робочої сили стикаються з певними негативними явищами. Головне — це “відплив інтелекту”, тобто ква­ліфікованих ініціативних кадрів, які необхідні національній економіці.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 146 147 148 149 150 151152 153 154 155 156  ... 215