Одним з ефективних прийомів дослідження економічних систем, що використовуються в процесі прийняття управлінських рішень, є динамічне моделювання. Воно являє собою створення умовної математичної моделі діяльності підприємства та її ефективності, по якій простежуються зміни, що відбуваються в керованому об’єкті під впливом заходів, що навмисно здійснюються в процесі управління, а також під реальним впливом внутрішнього й зовнішнього середовища. Технологія динамічного моделювання включає:
1) визначення проблеми, яка має бути вирішена;
2) встановлення факторів, які можуть виявити себе при розв’язанні проблеми, тобто виявлення причинно-наслідкових зв’язків і їх впливи на результати роботи підприємства;
3) визначення кількісного вираження цих зв’язків.
Математична модель динамічного моделювання являє собою
систему цих зв’язків і їх кількісне вираження. Створення такої мо
делі — складна й трудомістка робота. Уявляється виправданим використання типових моделей з подальшим їх пристосуванням до потреб конкретного підприємства.
Необхідність використання динамічного моделювання викликана такими причинами:
1) думки керівників про рішення, наслідки, які вони можуть викликати, значною мірою суб’єктивні;
2) проведення експериментів за рішеннями, що приймаються, для їх перевірки, в економічному та соціальному плані є складною задачею;
3) ряд обставин, пов’язаних з реалізацією рішень, важко врахувати логічним шляхом;
4) дію зовнішнього середовища важко передбачувати;
5) позитивний ефект на одній дільниці підприємства може відбиватися негативно на інших дільницях об’єкта управління.
Особливість динамічного моделювання полягає в тому, що якими б не були первинний стан і первинне рішення, всі подальші рішення повинні вийти зі стану, отриманого внаслідок попереднього рішення.
Сіткове моделювання досить ефективне на всіх етапах розробки рішень: у ході пошуку рішень, вибору оптимального варіанта та контролю за реалізацією рішень. Позитивними його ознаками є деталізування проблеми, конкретизація відповідальності, поліпшення оперативного керівництва та контролю, раціональне використання ресурсів і часу.
У системі моделювання господарських явищ часто використовуються матричні моделі, в яких поєднуються математичні засоби з наочним відображенням взаємозв’язку розділів плану (або звіту) підприємства. У матричній моделі ресурси (виробничі потужності, трудові, матеріальні ресурси, технологічні нормативи тощо) виражаються в поєднанні з обсягами виробництва, витратами (трудовими, фінансовими, матеріальними) за певний період, мірою використання ресурсів по їх видах. Матрична модель ефективно використовується для виявлення взаємозв’язків між різними сторонами діяльності підприємств, що виникають внаслідок виконання яко- го-небудь управлінського рішення. По суті матрична модель являє собою один із видів балансових моделей.
Після створення математичної моделі роблять пробні розрахунки (в тому числі за допомогою обчислювальних машин) для перевірки міри близькості моделі до реальної дійсності. За результатами порівняння здійснюється коригування моделі, якщо вона не відповідає дійсності, або змінюються взаємовідносини в організації та правила прийняття управлінських рішень, якщо модель виявила їх недосконалість. Одним з їх різновидів є імітаційні моделі, розраховані на використання ЕОМ. Імітаційне моделювання — це складна ділянка інтелектуальної діяльності, націлена на розв’язання виробничих проблем із застосуванням людино-машинних процедур. Шляхом імітаційного моделювання вирішуються задачі проектування об’єктів, вибору пропускної спроможності, правил управління, оцінки реальності розроблених програм і планів та інше. Позитивними характеристиками методу імітаційного моделювання є:
» следующая страница »
1 ... 49 50 51 52 53 5455 56 57 58 59 ... 112