Менеджмент підприємства

Наявність резервів часу та вміння їх використовувати мають ве­лике практичне значення, тому що дозволяють регулювати терміни виконання робіт і раціонально споживати матеріально-технічні та трудові ресурси. Однак слід пам’ятати, що на початку реалізації плану не слід використовувати резерви часу, оскільки це може при­звести до такої ситуації, за якої всі резерви будуть вичерпані та всі шляхи стануть критичними.

ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В РЕСУРСАХ І ТРИВАЛОСТІ ВИКОНАННЯ РОБІТ

Підставою для побудови сітьового графіку та оптимізації його параметрів є картка визначення робіт. Розмір ресурсів може бути за­даним або розрахованим. Наявна кількість робітників обчислюється на основі прийнятої організації робіт та діючих норм витрат часу. Тривалість виконання робіт визначають як частину від ділення ви­трат людино-змін на прийняту за добу наявну кількість робітників.

Для прикладу, що розглядається, виконання комплексу робіт потребує 94 людино-зміни робочого часу. Тривалість виконання всіх робіт становить 24 доби. В тому випадку, якщо тривалість робіт не відповідає директивним термінам, збільшують кількість виконавців на окремих роботах, тим самим зменшують їх тривалість і доводять загальну тривалість комплексу робіт до директивної.

Перш ніж здійснити розподіл ресурсів, необхідно виконати ма­сштабну розгортку сітьової моделі.

Масштабна розгортка сітьового графіку здійснюється для графіч­ного визначення всіх видів резервів часу. Для цього на осі абсцис від­кладають час, вісь ординат при цьому не має масштабу (рисунок 5.28). Для прив’ язки проекту до календаря, можна також нанести шкалу ка­лендарного часу. Початок координат відповідає початку проекту. Ре­зерви часу зображують у вигляді ламаної лінії. На рисунку 5.28 цифри над дугами означають кількість робітників, які виходять щодоби для виконання окремих робіт.

ОПТИМІЗАЦІЯ СІТЬОВОЇ МОДЕЛІ

Як видно з рисунка 5.28 а, розподіл трудових ресурсів для всьо­го комплексу робіт нерівномірний. Тому сітьовий графік необхідно перепланувати, тобто оптимізувати його в межах можливого. У пе­реплануванні графіку дуже важливим є визначення послідовності

виконання робіт. При цьому рекомендуються такі пріоритети:

1) критичні роботи; 2) всі початі роботи, у виконанні яких не допускаються перерви; 3) підкритичні роботи, що мають відносно невеликий резерв часу; 4) роботи, виконання яких у даний момент вигідне для подальшого перепланування графіку; 5) всі інші роботи

-     в порядку збільшення повного резерву часу.

Оптимізація сітьового графіку - це процес перепланування комплексу робіт, що веде до поліпшення використання ресурсів. Пе­репланування здійснюється таким чином:

1)       визначають середню кількість робітників, які повинні вико­нувати комплекс робіт: 94 : 24 « 4 чол.;

2)      по осі абсцис тривалість усіх робіт розбивають послідовно на ряд інтервалів;

Рисунок 5.28. Масштабна розгортка сітьової моделі (а) та перерозподіл

ресурсів (б)

3)      пам’ятаючи про пріоритети робіт, в кожному інтервалі нама­гаються забезпечити постійну кількість робітників (4 чол.). Для цьо­го частину робіт виконують у більш пізні строки.

В результаті, маємо сітьовий графік (рисунок 5.28 б) з опти­мальним (рівномірним) використанням трудових ресурсів. Для кож­ної роботи при цьому, точно задані терміни початку та закінчення робіт. Для виконавців ці терміни є директивними. Найменша не­узгодженість веде до порушення термінів виконання комплексу ро­біт і його повного перепланування. Для одержання більш вільного графіку, необхідно мати резерви часу з окремих робіт. За директив­них термінів, цього можна досягти шляхом збільшення кількості ви­конавців порівняно з розрахунковою.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 158 159 160 161 162 163164 165 166 167 168  ... 256