Законодавча база України в галузі обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції почала формуватися в 1992 р. її фундаментом став Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності”. У цьому законі сформульовані основні визначення: конкуренції (у тому числі і недобросовісної), монопольного положення, товару, ринку товару, монополістичної ціни, монополістичної діяльності тощо, а також визначені органи, покликані займатися контролем за дотриманням антимонопольного законодавства [192].
За цим законом монопольним вважається таке положення, коли частка суб’єкта господарювання перевищує 35% на ринку даного товару. Також відразу ж йде застереження, що монопольне положення може бути і при більш низькій частці товару на ринку, якщо так вважає Антимонопольний комітет. Недоліком є те, що не зазначається, в яких саме випадках це буде відбуватися. У законі наведені основні види зловживання монопольним положенням. Цікавим є пункт визначення монопольної ціни в першій редакції закону. Тут мова йде лише про дискримінаційні ціни стосовно споживача, тобто про завищені. Про демпінгові ціни немає ні слова. Лише у виправленнях та доповненнях 93, 94, 95 рр. четверта стаття додається двома абзацами, що передбачають існування як монопольних високих цін, так і монопольних низьких цін.
Третій розділ закону цілком присвячений недобросовісній конкуренції, що може здійснюватися в трьох напрямках:
Перший пов’язаний з типовим для нас виробництвом „під фірму”, полягає в неправомірному використанні товарного знаку, фірмової назви чи маркування товару і багато чого іншого.
Другий напрямок пов’язаний з неправдивою інформацією, що може зашкодити діловій репутації чи власності підприємця.
Третій пов’язаний з комерційною і державною таємницею.
Як бачимо, у першій редакції закону нічого не говориться про такий вид недобросовісної конкуренції як реклама, і це в той час, коли “заповзятливі” люди з її допомогою просто дурять народ. Звичайно пізніше ці виправлення були внесені і навіть вийшов Указ Президента України “Про заходи щодо запобігання недобросовісній рекламі та її припинення”. Відповідно до нього вже не можна наперед обіцяти астрономічних відсотків, можна лише наводити виплачені за останній рік, не можна приписувати товару неіснуючих якостей, рекламувати шкідливі для здоров’я засоби, діяти на психіку людини і багато чого іншого.
Органом, що розглядає справи про недобросовісну рекламу, призначений Антимонопольний комітет. Останні пункти указу покликані змусити підприємців привести у відповідність з ним їхню рекламу, а комітету пропонується внести виправлення в законодавство про недобросовісну конкуренцію. Усе це прекрасно, але чи не занадто пізно? Адже законодавство не змогло передбачати процеси в суспільстві, тобто не зовсім справилося зі своїм завданням.
Викликає зацікавлення і порядок визначення штрафів у випадку порушення законодавства. Закон не зовсім відбивав вимоги часу, мав та має багато неточностей, багато важливих моментів просто відсутні.
Іншим фундаментальним законом є Закон України “Про Антимонопольний комітет України”. Він має велике значення, оскільки окреслює головні завдання і принципи діяльності основного державного органа, що займається справами про недобросовісну конкуренцію. Він утворюється Верховною Радою, складається з голови і 10 державних уповноважених. Голову вибирає голова Верховної Ради, а кандидатури уповноважених висуває голова комітету. Антимонопольний комітет має свої відділення на всій території країни. Важливим є той факт, що голови територіальних відділень не залежать від місцевої влади і підприємців, що дає надію на можливість виконання ними правосуддя і прийняття неупереджених рішень. Правда не зовсім зрозумілі критерії, за якими відбираються державні уповноважені.
» следующая страница »
1 ... 387 388 389 390 391 392393 394 395 396 397 ... 445