Менеджмент організацій

36 рівень кадрового, інформаційного, технічного забезпечення та ін.

Проте однієї оптимальної для всіх ситуацій організаційної структури не

існує. Відносна ефективність того чи іншого типу організаційної структури визначається різними зовнішніми і внутрішніми факторами, які впливають на ефективність управлінських рішень, використання організаційного потенціа­лу. У зв’язку з цим головним завданням керівництва при управлінні організа­ційним потенціалом (ресурсами: управлінського персоналу, технічного оснащен­ня, інформаційного забезпечення) є встановлення таких пропорцій між ресур­сами організаційної структури, які б забезпечували максимізацію прибутку підприємства. При цьому керівництву необхідно враховувати результати ми­нулої діяльності підприємства і потенційні можливості управлінського персона­лу, технічні та інформаційні ресурси, використовувати їх для виходу підприємства з кризи.

Метою науково-технічної і технологічної політики на промисловому підприємстві є створення прогресивної структури виробництва і впроваджен­ня нових технологій як основи підвищення конкурентоспроможності про­дуктивності використання потенціалу прикладної науки і підтримки інновацій. Єдність науково-технічної і технологічної політики на виробництві сприяють привертанню інвестицій і фінансуванню проектів технологічного переозброє­ння підприємства при виході з кризи.

Підсистема санації та ліквідації підприємства

У разі, якщо попередні заходи не принесли позитивного результату і підприємство все ж опинилося на межі банкрутства, то в арсеналі антикризо­вого управління залишається ще один інструмент, за допомогою якого можна уникнути банкрутства та ліквідації — санація. Метою санації є покриття по­точних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збережен­ня ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів забор­гованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробни­чо-технічного характеру.

Процес організації санації підприємств можна подати трьома основними функціональними блоками:

Розробка санаційної концепції та плану санації.

Проведення санаційного аудиту.

Менеджмент санації.

План санації в обов’язковому порядку повинен містити таку інформацію:

Аналіз причин кризи;

Оцінку фінансового стану боржника до початку санації;

Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості);

Узгоджений з кредиторами порядок відстрочки виконання платіжних зо­бов’язань;

Інформацію про те, наскільки реалізація плану санації покращує шанси задоволення претензій кредиторів порівняно з вихідною ситуацією;

Порівняльні розрахунки задоволення претензій кредиторів у разі реалі­зації плану санації та задоволення вимог шляхом проведення ліквідаційних процедур;

У. Прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника у процесі та після реалізації плану санації із зазначенням строків відновлення платоспро­можності та погашення претензій кредиторів;

Механізм контролю за ходом реалізації плану.

Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлен­ня підприємства є організація ефективного менеджменту санації. Сутність ме­неджменту санації можна розглядати у двох аспектах: інституційному та функ­ціональному. З інституційного боку до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, які уповноважені власниками суб’єкта господарювання чи силою закону провести санацію підприємства, тобто здійснювати фактичне управління підприємством на період його оздоровлення.

З    функціонального боку менеджмент санації — це система антикризового управління, яка полягає в ефективному використанні фінансового механізму з

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 350 351 352 353 354 355356 357 358 359 360  ... 445