Менеджмент організацій

При департаменталізації за розмірами робота організована на основі числа людей, що виконують той самий вид діяльності. Армія, наприклад, організо­вана по взводах, відділеннях тощо. Частий поділ за розмірами обирають тому, що воно спрощує управління великою кількістю людей, особливо там, де це визначає успіх справи.

Для організації цілком звичайно використовувати кілька типів департамен­талізації як основу для процесу організації. Причому компанії, як правило, використовують різні форми департаменталізації на різних рівнях управління.

Комерційна фірма приділяє увагу таким факторам, як координація, конт­роль і однорідність функцій при охопленні контролем підлеглих. Слід зазна­чити, що кожна організація повинна самостійно розробляти модель охоплен­ня контролем.

Широке охоплення контролем може бути ефективне при використанні ви­сокоосвіченої робочої сили , а вузьке охоплення контролем — коли підлеглі не одержали відповідної підготовки для виконання роботи. У кожному випадку потрібно дослідження таких факторів, як можливість забезпечення контактів між керівником і його підлеглими, здатність працівників виконувати роботу без безпосереднього керівництва, рівень підготовленості та реальні можливості навчання працівників.

Розглянуті вище категорії і підходи до побудови організацій — поділ праці, департаменталізація, співвідношення централізації і децентралізації — свідчать про особливий і безпосередній взаємовплив і взаємозв’язок між структурою і моделлю управління, яка використовується в організації. Структура влади за­безпечує основу для визначення завдань кожної ланки і вироблення механізму контролю дій. Посада чи місце, яке займає персонал в організації, є ключем до визначення обсягу влади, що виявляється в процесі прийняття рішень. Управ­ління ходом подій в організації здійснюється зверху вниз відповідно до ієрархії влади. Зрозуміло, залучення низових ланок до прийняття рішень і управління є важливою умовою цього процесу.

Після вирішення проблеми департаменталізації організуюча роль менеджерів спрямована на те, як повинна бути розподілена влада всередині кожного відділу.

14.4.    Розподіл завдань

Дослідження схем формальних організацій показує, що існує рівень верти­кального і горизонтального поділу праці. Вертикальна схема поділу представ­лена на рис. 14.1. Керівник верхнього рівня управляє діяльністю керівників се­реднього і нижчого рівнів, тобто формально він має більшу владу і статус. Так представляє управління вертикальний поділ праці у формальній організації на макрорівні.

Рис. 14.1. Вертикальний поділ праці

Вертикальна диференціація зв’язана з ієрархією організації всередину. Чим більше ступенів існує між вищим рівнем і оперативними працівниками, тим більш складною є дана організація.

Вертикальна структура складається з рівнів влади, побудованих в ієрархіч­ному порядку. Влада розподіляється за посадами і керівниками, що займають ці посади. Ціль розглядається як орієнтир для потоку зв’язків і влади. Щоб зро­зуміти великі взаємини, що існують в організації, варто точно сформулювати мету на макрорівні.

Макроорієнтація стосується головним чином всієї організації на противагу тому, що зв’язано з окремими видами робіт, що існують в організації.

Горизонтальна диференціація відбиває ступінь поділу праці між окремими одиницями. Чим більше в організаціях різних сфер, що вимагають спеціалізо­ваних знань і умінь, тим більше горизонтально складною вона є.

Горизонтальна спеціалізація спрямована на диференціацію функцій і охоп­лює: визначення роботи (з’єднання різних окремих завдань) і визначення взаємо­зв’язку між різними видами робіт, що можуть виконуватися однією чи багать­ма різними особами.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 295 296 297 298 299 300301 302 303 304 305  ... 445