Моментні спостереження, неможливо застосовувати в принципі при дослідженні управлінських процесів і розподілі витрат робочого часу керівників, що дають досить об’єктивну характеристику організації їхньої праці, тому що діяльність керівників має дуже широкий діапазон, що до того ж далеко не ідентичний в різні дні. З цієї ж причини нічого не дає при вивченні витрат часу керівників і мікроелементне нормування.
Неефективна при вивченні процесів управління й розподілу часу і самофо- тографія. По-перше, тому що вона сама вносить істотні перешкоди в сформований управлінський процес, і вимагає від керівників значних додаткових витрат часу та постійного фіксування своєї уваги на необхідності вести визначені записи. Правда, записи ці можна значно спростити, якщо підготувати спеціальні форми. Однак, як показала практика, навіть у цьому випадку само- фотографія не відбиває реальностей процесу управління.
По-друге, керівники далеко не завжди фіксують всі елементи управління і витрати часу за конкретними напрямками, оскільки ці витрати нерідко практично дорівнюють витратам на запис і керівник не в змозі їх зафіксувати. Це веде до того, що реальне навантаження керівника в процесі виконання ним функцій управління значно більша, ніж отримана методом самофотографії. Крім того, самофотографія не виключає суб’єктивного тлумачення керівниками своєї діяльності. Анкетне опитування також дає дуже приблизні результати укрупненого порядку і теж не виключає елементів суб’єктивізму.
Інтерв’ю можна використовувати тільки при оцінці якогось дуже обмеженого явища і до вивчення процесів управління його застосувати практично неможливо.
Хронометраж і фотографія робочого дня дають досить точні результати в застосуванні до вивчення витрат робочого часу керівників, але їхній недолік полягає в основному в тому, що вони оцінюють лише чисто кількісні сторони управлінської діяльності і фактично не дають її якісного аналізу.
У зв’язку з цим для дослідження процесів управління найбільш ефективний поведінковий метод, який сполучає у собі елементи фотографії і хронометражу, але значно розширює число кількісних факторів, що враховуються, і дозволяє досить докладно фіксувати якісні фактори.
Сутність поведінкового методу і його основне достоїнство полягає у тому, що він дозволяє фіксувати плин процесів, шляхом багаторазового спостереження за діяльністю управлінського персоналу в реальній виробничій обстановці. Тобто ми одержуємо детальний сценарій у часі поведінки управлінських ланок і окремих посадових осіб з урахуванням усебічного впливу на цю поведінку різних позитивних і негативних факторів.
Оскільки процеси управління є інформаційним відображенням процесів виробництва, то в якості основної постійної, при поведінковому методі дослідження величини, повинен бути прийнятий інформаційний зв’язок, під яким розуміється будь-яка діяльність посадової особи при виконанні функцій управління, при якій він вступає в контакт з іншими посадовими особами, чи документами, механізованими й автоматизованими джерелами інформації з метою одержання, чи видачі значимої інформації. Інформація вважається значимої, якщо вона: а) призначена для ухвалення рішення; б) несе в собі зведення про прийняте рішення.
При поведінковому методі дослідження фіксується цілий ряд показників, що характеризують діяльність, окремих керівників, а через їхнє посередництво і діяльність окремих ланок управління і системи управління в цілому. Пове- дінковий метод дозволяє легко диференціювати управлінський процес на окремі складові, що дуже важливо для аналізу й оцінки якості управління.
Звичайно, поведінковий метод трудомісткий і вимагає, щоб провідні спеціалісти дослідження знали виробничі взаємозв’язки, мали визначені навички проведення досліджень і мали відповідну кваліфікацію.
» следующая страница »
1 ... 125 126 127 128 129 130131 132 133 134 135 ... 445