Менеджмент організацій

Ротація робіт — це систематичний перехід працівників від однієї роботи до іншої, наприклад, робітник у товарному складі повинен розвантажити ванта­жівку в понеділок, прийняти товар на склад у вівторок, перевірити рахунки в середу, підготувати замовлений товар у четвер, завантажити вантажівку у п’ят­ницю. Отже, робота не змінюється, водночас робітники виконують різні функції. На жаль, ротація робіт не сприяє мотивації або задоволенню робіт­ників. Роботи, які допускають ротацію, стають порівняно звичними і рутин­ними. Робітники, що змінюють роботу, спочатку отримують деяке задоволен­ня, однак швидко це задоволення зникає. Багато компаній (таких як Ford, Prudential Insurance, TWR, Western Electric) застосовували ротацію робіт, яку сьогодні найчастіше використовують як навчання для вдосконалення вміння та гнучкості працівників.

Укрупнення технологічних операцій введене з метою збільшити загальну кількість завдань, які виконує робітник. Унаслідок цього всі працівники вико­нують широкий спектр завдань, що дає змогу суттєво зменшити рівень незадо­волення від роботи. Різні організацій, у тому числі ІВМ, АТ&Т та Мауtag вико­ристовували цей метод. На жаль, хоч були деякі позитивні наслідки, як зви­чайно, зростали кошти на підготовку робітників, профспілки доводили, що зарплату треба підвищити, оскільки робітник виконує більшу кількість завдань, проте досить часто робота і надалі була нудною і рутинною.

Урізноманітнення процесу роботи передбачає зростання діапазону і різнома­нітності завдань. У цьому випадку менеджери перестають контролювати деякі ділянки роботи, надаючи більше самостійності працівникам і структуруючи процес. Ці зміни посилюють відповідальність підлеглих. Інший аспект цього процесу — постійне надання працівникам нових творчих завдань, що збільшує можливості для зростання їхнього професійного рівня. Багато фірм досягли успіху саме завдяки урізноманітненню процесу роботи. Однак цей підхід має свої недоліки. Наприклад, перед урізноманітненням процесу роботи потрібен аналіз робочих систем, проте його зрідка виконують, і менеджери не завжди за­питують думку працівників, коли йдуть на урізноманітнення процесу роботи.

Підхід з погляду характеристик роботи — це альтернатива до спеціалізації робіт, яка враховує систему робіт і кваліфікацію працівників. Він передбачає, що працю можна проаналізувати й удосконалити за такими п’ятьма головни­ми характеристиками (рис. 6.2):

1)різноманітність навичок: кількість різних операцій, що їх виконує особа під час роботи:

2)ідентичність завдань: ступінь, до якого робітник виконує всю або визна­чену частину всієї роботи;

3)значення завдання: відчуття його важливості;

4) автономність: ступінь контролю робітника над виконанням роботи;

5) зворотний зв’язок: ступінь, до якого робітник знає, чи добре виконано роботу.

Підхід з погляду характеристик роботи передбачає вагому альтернативність спеціалізації робіт. П’ять головних робочих характеристик можуть призвести до критичних психологічних станів, які дають змогу підвищувати мотивацію, віддачу та ступінь задоволеності, а також зменшити кількість прогулів та плинність робочої сили.

Усе це дає змогу поліпшити результати, забезпечує більше задоволення та зменшення кількості прогулів і плинності кадрів. Багато досліджень було про­ведено з метою перевірити корисність цього підходу. Виявлено, що цей підхід впливає на помірне зниження плинності робітників і помітного поліпшення якості роботи. Інші ж дослідники не підтримали цей підхід. Отже, хоча підхід з погляду характеристик роботи є однією з найоптимальніших альтернатив до спеціалізації робіт, остаточно проблеми він не вирішує.

Іншою альтернативою до спеціалізації робіт є метод робочої групи. Він пе­редбачає, то групі делеговано відповідальність за розробку схеми робіт, яку зго­дом використовуватимуть під час виконання взаємопов’язаних робіт. У типо­вому конвеєрному виробництві застосовують принцип переходу об’єкта робо­ти від одного робітника до іншого, тобто робітники виконують різні види робіт над одним об’єктом. У разі використання методу робочої групи сама група ви­рішує, як і в якій послідовності працювати з об’єктом. Наприклад, вона при­значає окремо кожному завдання й одночасно контролює послідовність їх ви­конання. Така група має широку автономію щодо складання графіка робіт.

 

« Содержание


 ...  135  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я