Менеджмент

Гьюлік Лютер (1892-1978) — видатний американський систематизатор і популяризатор класичної теорії управління. Він розвинув і значно погли­бив головні позиції теорії Файоля. Гьюлік був президентом Інституту ци­вільної адміністрації з 1923 по 1961 р., консультантом у міжнародних орган­ізаціях (наприклад, Всесвітній організації охорони здоров’я при ООН і ЮНЕСКО). Він займав відповідальні посади в уряді США, включаючи Комітет по виробництву озброєння, Комісію ООН по репараціях у Москві, Потсдамі, Токіо і Манілі, а також президентський Комітет по адміністра­тивному управлінню. З інших творів цього автора заслуговує на особливу увагу книга “Адміністративні міркування про другу світову війну”.

Урвік Ліндал (1891-1983) — видатний англійський теоретик і практик в області упраління. У 1934 р. заснував одну з найбільших в Англії кон­сультативних фірм. Ряд років був директором Міжнародного інституту управління в Женеві, віце-президентом Британського інституту управл­іння, неодноразово запрошувався для управлінського консультування в США й інші країни. Автор понад 40 книг і брошур по питаннях органі­зації управління виробництвом.

Вебер Макс (1864-1920) — відомий німецький соціолог, соціальний філософ і історик, основоположник розуміючої соціології, теорії соціаль­ної дії і теорії “ідеальної” бюрократії. Був професором Фрайбурзького, Гейдельберзького і Мюнхенського університетів.

Головною ідеєю Веберівскої соціальної філософії являється ідея еко­номічної раціональності, що знайшла своє послідовне втілення в сучас­ному капіталістичному суспільстві з його раціональною релігією (проте­стантизмом), раціональним правом і управлінням (раціональною бюрок­ратією), раціональним грошовим обігом. Ця ідея, на його думку, забезпечує можливість максимально раціонального поводження в госпо­дарській сфері і дозволяє домагатися значної економічної ефективності.

Він вважав бюрократію закономірним способом управління суспіль­ством і розрізняв поняття “бюрократія” і “бюрократизм”. Перше понят­тя служить для позначення визначеної організації, системи роботи апара­ту управління (“раціональна бюрократія”), а друге застосовується в нега­тивному змісті як групова монополія керуючих на функції управління і засоби влади (ірраціональна бюрократія).

Головні роботи: “Про категорії розуміючої соціології”, “Об’єктивність вченого-суспільствознавця і соціально-політичне пізнання”, “Протестан­тська етика і дух капіталізму”, “Господарство і суспільство”.

Мейо Елтон (1880 - 1949) — видатний американський соціолог і пси­холог, один з основоположників індустріальної соціології і доктрини «людських відносин». Спеціалізувався в одному з університетів Австралії на вивченні етики, філософії і логіки, а пізніше в Шотландії — медицини і психопатології. Переїхавши в США, він вступив у Школу фінансів і комерції при Пенсильванскому університеті. З 1926 р. був професором соціології в Гарвардському університеті і керівником відділу промисло­вих досліджень.

Значний внесок у розвиток соціології управління внесли його знаме­ниті Хоторнські експерименти в “Вестерн Електрик Компані” біля Чи­каго (1927-1932), що він проводив разом із своїм учнем, визначним аме­риканським психологом Фріцем Ретлисбергером. Узагальнення емпірич­них даних привело його до створення соціальної філософії менеджменту, в основі якої лежать такі принципи:

1)людина являє собою “соціальну тварину”, орієнтовану на колек­тив і включену в контекст групового поводження;

2) жорстка ієрархія підпорядкованості і бюрократичної організації несумісні з природою людини і його свободи;

3)керівники промисловості повинні орієнтуватися більше на людей, чим на продукцію. Це, на думку Мейо, забезпечує соціальну стабільність суспільства і задоволеність індивіда своєю роботою. Соціальна практика школи людських відносин ґрунтувалася на проголошеному Мейо прин­ципі заміни індивідуальної винагороди груповою (колективною), на еко- номічно-соціально-психологічних відносинах (сприятливий клімат, підвищення задоволеності працею, практика демократичного стилю ке­рівництва). Звідси і розробка нових методів підвищення продуктивності праці: “паритетне управління”, “гуманізація праці”, “групові рішення”, “просвітництво працівників” і т.ін.

 

« Содержание


 ...  171  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я