Гьюлік Лютер (1892-1978) — видатний американський систематизатор і популяризатор класичної теорії управління. Він розвинув і значно поглибив головні позиції теорії Файоля. Гьюлік був президентом Інституту цивільної адміністрації з 1923 по 1961 р., консультантом у міжнародних організаціях (наприклад, Всесвітній організації охорони здоров’я при ООН і ЮНЕСКО). Він займав відповідальні посади в уряді США, включаючи Комітет по виробництву озброєння, Комісію ООН по репараціях у Москві, Потсдамі, Токіо і Манілі, а також президентський Комітет по адміністративному управлінню. З інших творів цього автора заслуговує на особливу увагу книга “Адміністративні міркування про другу світову війну”.
Урвік Ліндал (1891-1983) — видатний англійський теоретик і практик в області упраління. У 1934 р. заснував одну з найбільших в Англії консультативних фірм. Ряд років був директором Міжнародного інституту управління в Женеві, віце-президентом Британського інституту управління, неодноразово запрошувався для управлінського консультування в США й інші країни. Автор понад 40 книг і брошур по питаннях організації управління виробництвом.
Вебер Макс (1864-1920) — відомий німецький соціолог, соціальний філософ і історик, основоположник розуміючої соціології, теорії соціальної дії і теорії “ідеальної” бюрократії. Був професором Фрайбурзького, Гейдельберзького і Мюнхенського університетів.
Головною ідеєю Веберівскої соціальної філософії являється ідея економічної раціональності, що знайшла своє послідовне втілення в сучасному капіталістичному суспільстві з його раціональною релігією (протестантизмом), раціональним правом і управлінням (раціональною бюрократією), раціональним грошовим обігом. Ця ідея, на його думку, забезпечує можливість максимально раціонального поводження в господарській сфері і дозволяє домагатися значної економічної ефективності.
Він вважав бюрократію закономірним способом управління суспільством і розрізняв поняття “бюрократія” і “бюрократизм”. Перше поняття служить для позначення визначеної організації, системи роботи апарату управління (“раціональна бюрократія”), а друге застосовується в негативному змісті як групова монополія керуючих на функції управління і засоби влади (ірраціональна бюрократія).
Головні роботи: “Про категорії розуміючої соціології”, “Об’єктивність вченого-суспільствознавця і соціально-політичне пізнання”, “Протестантська етика і дух капіталізму”, “Господарство і суспільство”.
Мейо Елтон (1880 - 1949) — видатний американський соціолог і психолог, один з основоположників індустріальної соціології і доктрини «людських відносин». Спеціалізувався в одному з університетів Австралії на вивченні етики, філософії і логіки, а пізніше в Шотландії — медицини і психопатології. Переїхавши в США, він вступив у Школу фінансів і комерції при Пенсильванскому університеті. З 1926 р. був професором соціології в Гарвардському університеті і керівником відділу промислових досліджень.
Значний внесок у розвиток соціології управління внесли його знамениті Хоторнські експерименти в “Вестерн Електрик Компані” біля Чикаго (1927-1932), що він проводив разом із своїм учнем, визначним американським психологом Фріцем Ретлисбергером. Узагальнення емпіричних даних привело його до створення соціальної філософії менеджменту, в основі якої лежать такі принципи:
1)людина являє собою “соціальну тварину”, орієнтовану на колектив і включену в контекст групового поводження;
2) жорстка ієрархія підпорядкованості і бюрократичної організації несумісні з природою людини і його свободи;
3)керівники промисловості повинні орієнтуватися більше на людей, чим на продукцію. Це, на думку Мейо, забезпечує соціальну стабільність суспільства і задоволеність індивіда своєю роботою. Соціальна практика школи людських відносин ґрунтувалася на проголошеному Мейо принципі заміни індивідуальної винагороди груповою (колективною), на еко- номічно-соціально-психологічних відносинах (сприятливий клімат, підвищення задоволеності працею, практика демократичного стилю керівництва). Звідси і розробка нових методів підвищення продуктивності праці: “паритетне управління”, “гуманізація праці”, “групові рішення”, “просвітництво працівників” і т.ін.
» следующая страница »
1 ... 166 167 168 169 170 171172 173 174 175 176 ... 245