Файоль Анрі (1841-1925) — найвизначніший французький дослідник і фахівець в області менеджменту, фундатор так званої класичної, або адміністративної, школи управління. На думку американських істориків менеджменту, Файоль є найбільш значною фігурою, яку Європа дала науці управління у першій половині XX ст.
По закінченні ліцею і гірничної школи він поступив на службу у велику гірничу і металургійну компанію “Комментрі-Фуршамболь-Де- казвіль” (“Комамболь”) і проробив там із 1860 по 1918 р. Спочатку Файоль цікавився винятково проблемами геології і гірничої справи. Проте призначення його в 1872 р. головним керуючим групи рудників сприяло зверненню Файоля до питань економіки і управління.
У 1888 р. він прийняв керівництво компанією, що знаходилася на грані банкрутства, і за тридцять років зробив її одним із найбільш розквітаючих підприємств Франції. Узагальнюючи свої багаторічні спостереження, Файоль створив “теорію адміністрації”.
Затримка з публікацією книги через події першої світової війни призвела до того, що французи в масі своїй не захопилися теорією Тейлора, що поширилася на той час, і спочатку проігнорували ідеї свого співвітчизника. Втім, незабаром вони віддали їй належне: зразкова організація і процвітання “Комамболя”, внесок компанії в загальнонаціональні зусилля в роки світової війни - усе це неминуче привернуло увагу до праць Файоля. Сам Файоль неодноразово підкреслював, що ніякого протиріччя між його теорією і теорією Тейлора немає, просто вони розглядали різні рівні організації виробництва: Тейлор - цехове управління, він же - вище адміністративне.
Вийшовши в 1918 р. увідставку, Файоль очолив створений ним Центр адм- іністративнихдосліджень. Він доказував, що відкриті їм принципи управління застосовні не тільки в економіці, а й в урядових службах і органах, в армії і на флоті, тобто носять універсальний характер. Одним із найбільших замовлень, виконаних Центром, стало дослідження організаціїроботипоштово-телеграф- ного відомства. Ційтаіншим проблемам реформидержавного управління, суспільних організаційі системи освітиприсвячений ряд робіт Файоля. До речі, він першим поставив проблемуорганізованого навчання менеджменту.
Слава, визнання і багатство - усе це було уФайоля. Він був визнанийгідним звання офіцера ордена Почесного легіону, іншихдержавнихнагород і наукових звань. Він проживдовге життя і вмів йомурадіти: був товариською,енергійною людиною, невпинно пропагував свою теорію і навіть в останні роки життя не припиняв досліджень.
Емерсон Гаррінгтон (1853-1931) — видатний американський дослідник і практик менеджменту, що поєднав у собі витонченість інтелектуала, азарт підприємця і наполегливість першопрохідника.
Він народився 2 серпня 1853 р. в американському місті Трентоні, штат Нью-Джерсі. Його батько був університетським професором, фахівцем з англійської літератури. Навчаючись у Франції, Англії, Німеччині, Італії і Греції Емерсон одержав повну освіту і у віці 23 років очолив відділення лінгвістики університету штату Небраска. Але вже через шість років він лишив наукову кар’єру і з головою занурився в банківські операції і торгівлю нерухомістю. З 1885 по 1891 р. Емерсон виконував економічні й інженерні пошуки для залізниці. Потім представляв у США, Мексиці і Канаді інтереси британського синдикату. Якийсь час управляв кампанією по виробництву скла.
Навички наукової праці і талант аналітика допомогли Емерсону творчо використовувати той багатий досвід, що дала йому практика. У 1900 р. вийшла його книга “Продуктивність як підстава для управління й оплати праці”, а в 1912 р. — головна праця його життя “Дванадцять принципів продуктивності”.
З 1901 р. почалася діяльність Емерсона як фаховою консультанта з менеджменту. З 1907 по 1923 рр. він очолював Емерсонівську компанію інженерів по ефективності і був практично першим, хто звернув увагу на проблему принципів наукового добору і навчання, і навіть у1913 р. випустив книгу на цю тему. “Працювати напружено, — вважав Емерсон, — значить прикладати до справи максимальні зусилля; працювати ефективно — значить прикладати до справи зусилля мінімальні”. Наслідуючи цей принцип, він до старості зберігав рідкісну працездатність і мобільність. Помер Емерсон 2 вересня 1931 р. у Нью-Йорку.
» следующая страница »
1 ... 165 166 167 168 169 170171 172 173 174 175 ... 245