Маркетинг
Практика державного регулювання цін виділяє дві основні форми: пряму та опосередковану. Перша форма складається з окремих адміністративних методів регулювання цін, а саме:
• встановлення фіксованих цін (тарифів) на продукцію;
• встановлення граничного рівня рентабельності реалізації
продукції;
• встановлення граничного рівня торговельної надбавки;
• встановлення мінімального рівня цін на продукцію.
Друга форма складається з економічних методів державного регулювання цін, а саме:
• податкове регулювання рівня цін;
• митне та валютне регулювання рівня цін;
• інші методи економічного регулювання цін.
Суттєвий вплив на рівень ціни здійснюють посередники, які беруть участь в розподілі продукції.
З метою забезпечення узгодженості учасників каналу розподілу з рішення по цінах, підприємство-виробник повинне враховувати чотири фактори:
• Частину прибутків учасників каналів розподілу;
• Цінові гарантії;
• Особливі узгодження;
• Вплив підвищення цін на обсяги реалізації.
Оптовій і роздрібній торгівлі потрібна певна частина прибутку, щоб покрити свої витрати, що пов’язані з транспортуванням, зберіганням, рекламною діяльністю, кредитуванням, а також отримати власний прибуток. Ціни на продукцію повинні все це враховувати. Спроба зменшити існуючу частку прибутку оптової чи роздрібної торгівлі може привести до втрати співробітництва в каналах розподілу.
Для зниження напруги в каналах розподілу між підприєм- ством-виробником та оптовою і роздрібною торгівлею використовують наступні заходи:
• створення власної системи реалізації товару — фірмові магазини;
• використання системи монопольного просування товару;
• створення певного іміджу підприємства-виробника;
• створення брендів товарних марок;
• надання гарантій покупцям;
• знижки, що надають на певний період часу;
• безкоштовні товари для стимулювання закупок.
Особливе місце в формуванні цінової політики займає врахування типу ринку, на якому працює підприємство.
В маркетингу виділяють ринок продавців і ринок покупців. На ринку покупців пропозиції перевищують попит. Ціна є досить високою. В умовах конкуренції вона буде знижуватись в напрямку рівноважної ціни. На ринку продавців попит перевищує пропозицію, ціна досить низька та має тенденції до підвищення у бік рівноважної ціни.
Головним критерієм класифікації типів ринку є характер і ступінь свободи конкуренції і ціноутворення.
В залежності від рівня конкуренції виділяють чотири типи ринку (рис. 6.8) [4, с.163].
|
Рис. 6.8 Типи ринків в залежності від рівня конкуренції |
Характерні особливості кожного типу ринку подані в таблиці
6.2. Однак, необхідно враховувати, що в реальній економічній ситуації складно побачити будь-який із вказаних типів ринку в чистому вигляді. Однак, аналіз ринку конкуренції необхідний для визначення закономірностей ціноутворення в залежності від співвідношення попиту та пропозиції. Цінова еластичність може бути загальна, що характеризує ринок загалом, та індивідуальна, що пов’язана з конкретним товаром.
Для товарів з високою ціновою еластичністю (а це більшість товарів на споживчому ринку) кращими є методи цінової конкуренції. Продавці впливають на попит через зміни у цінах. Це гнучкий інструмент маркетингу, тому що ціни можна легко і швидко змінити, рухаючись по кривій попиту. Але це може привести до зменшення прибутку та банкрутства підприємства.
|
Фактори |
Типи ринків
» следующая страница » |