Корпоративне управління

• піклування про добробут працівників у цілому, вчасне пе­рерахування компанією обов’язкових або добровільних внесків у пенсійні фонди для працівників, забезпечення надійності пен­сійних фондів.

Взаємовідносини з постачальниками. Справедливість і гласність у взаємовідносинах з постачальниками — важливі елементи ефек­тивної корпоративної практики, оскільки вони створюють умо­ви для забезпечення надійності відносин з постачальниками. Тому компанії повинні:

• дотримуватися чітких і гласних принципів закупівель;

• суворо карати працівників, що беруть хабарі;

•  уникати справ з постачальниками, котрі намагаються підпорядкувати процес закупівель власним інтересам;

• підтримувати суто комерційні відносини з постачальника­ми, зокрема з тими, що пов’язані з компанією спільною влас­ністю. Варто утримуватися від угод з використанням трансфер­них цін, коли ціни не відображають реальної вартості товарів і послуг, а встановлюються на користь певних осіб, проте шкодять акціонерам, кредиторам або іншим зацікавленим особам;

• прагнути оперативно оплачувати рахунки постачальників;

• утримуватися від закупівель матеріалів, торгівля якими за­боронена міжнародними екологічними й іншими конвенціями.

Взаємовідносини з громадськістю. Оскільки будь-яка компанія є невіддільною частиною місцевості, де вона розміщена, правиль­но побудовані відносини з громадськістю мають найважливіше значення. Компанії повинні:

• ураховувати проблеми, що турбують місцеве населення;

•  консультуватися у разі потреби з місцевим населенням і з відповідними групами, що представляють інтереси громадсь­кості;

• ураховувати вплив своєї діяльності на навколишнє середо­вище і дотримуватися всіх чинних природоохоронних законів і норм.

Взаємовідносини з державними органами і місцевою владою. Най­кращий спосіб збереження добрих взаємовідносин з державни­ми органами для корпорації — це дотримання законів країни, де вони діють і платять податки. До основних принципів раціональ­ного кредитування й інвестування належать:

• сплата всіх нарахованих податків;

• додержання всіх обов’язкових норм законодавства;

• наявність всіх державних дозволів і ліцензій, потрібних для діяльності корпорації;

• ведення справ з місцевими і центральними органами влади без особистої зацікавленості, не вдаваючись до хабарництва або неправомірних засобів впливу на прийняття адміністративних рішень.

У багатьох країнах зазначені принципи є тільки бажаною метою, оскільки законодавча база не забезпечує умов для вико­ристання набутого міжнародною спільнотою досвіду. Для поліпшення інвестиційного клімату і подальшої лібералізації еко­номіки потрібні відповідні дії уряду, які б сприяли впроваджен­ню міжнародної практики в юридичні, нормативні і бюджетно- податкові норми конкретної країни.

1.1.      Принципи застосування корпоративного управління Конфедерації європейських асоціацій акціонерів

Інша організація, яка також здійснює діяльність щодо створення міжнародних стандартів з корпоративного управлін­ня, — Конфедерація європейських асоціацій акціонерів «Євро- акціонери» (Брюссель). На сьогодні членами групи «Євроакціо- нери» є вісім національних асоціацій акціонерів.

Головні цілі цієї організації — представлення інтересів акціонерів, фізичних осіб у Європейському союзі. Це зумовлює основні завдання групи «Євроакціонери»:

• забезпечення захисту прав меншості акціонерів, прозорості ринків капіталу та голосування за довіреністю за кордоном;

•  підвищення вартості акцій акціонерів європейських ком­паній;

• підтримка питань, що стосуються корпоративного управ­ління, на рівні Європейського союзу.

У 1990 р. питання корпоративного управління обговорюва­ли у декількох європейських країнах, а також поза межами Євро­пи. Принципи групи «Євроакціонери» так само, як і принципи ОЕСР, спрямовані на поліпшення правової, інституційної та ре­гуляційної бази корпоративного управління, але більш конкретні та детальніші.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 30 31 32 33 34 3536 37 38 39 40  ... 118