Комунікації в менеджменті

На цій схемі А і В — ділянки сусідів, лінія аб — офіційна межа. Лінія В₁В₂ виражає претензію дачника В до свого сусіда, а відповідно лінія А₁А₂

—                 претензію А до В. Згідно з цим заштрихована область і є зоною конфлік­ту. За межами цієї зони А і В можуть не мати один до одного ніяких пре­тензій, якщо їх конфлікт не переріс у сферу міжособистісного протисто­яння. В цьому випадку зона конфлікту покриває собою всі сторони взає­мовідносин між А і В. Тоді починається війна по всьому фронту, війна на взаємне знищення, причому всіма можливими засобами.

Зона конфлікту — це предметна область, в якій джерело конфлікту є ре­альною основою перетворення дій А і В в протидію, тобто зона конфлікту — це така зона, в якій джерело конфлікту може бути осмислене як його підстава.

В поведінці суб’єкта конфлікту є дві складові (насправді може бути й більше). Перша складова — це намагання перемогти, для чого використо­вується тактика, техніка і методика.

Друга складова — це побоювання непоправно нашкодити ближньому. Чим вагоміша перша складова, тим продуктивніше досягнення вихідної мети перемоги. З іншого боку, чим значущіша друга складова, тим досяг­нення перемоги проблематичніше.

Причина та привід конфлікту

Якщо джерело конфлікту є збуджувальним мотивом дій, то підстава — це її практичний мотив. Інакше кажучи, в деякому випадку може бути і підстава конфлікту, і джерело його, а сам він визріває в прихованій, ла­тентній формі і в практичних діях ніяк не виражається. Джерело конфлік­ту стає мотивом протистояння, трансформується в причину конфлікту. Вона завжди тісно пов’язана з приводом. Привід виконує роль пускового механізму конфліктного розвитку подій.

Тепер пояснимо. Підстава конфлікту — недосконалість земельних актів і недбалість землеміра. Джерело конфлікту — намагання не поступи­тися ні грудкою своєї землі. Причина конфлікту — порушення рівноваги намагань обох сторін. Привід конфлікту — факт окремого вчинку й прово­кація відповідних дій. Коли всі ці компоненти конфлікту в наявності, він починає жити власним життям і розвиватися за власними законами. Якщо раніше, управляючи собою, учасники конфлікту (конфлікт в прихованій формі) управляли й ним, то у відкритій фазі закони конфлікту управляють поведінкою його учасників.

Привід і причина можуть бути різними. Привід, як правило, перетво­рює одну форму протистояння в іншу: із прихованої у відкриту, із неявної в явну, гостру.

Виділяють кілька типів приводів.

Об’єктивним приводом служить деяка форма розвитку подій, той чи інший факт. Суб’єктивний привід — навмисна дія, яка має на меті активі­зацію конфлікту.

Перший тип приводу може бути названий ненавмисним, а другий — навмисним. До навмисних приводів належить і провокація. Це дія, яка ставить протилежну сторону в умови, в яких дуже обмежений вибір відпо­відних дій.

Коли між учасниками ділової зустрічі відсутнє елементарне взаєморо­зуміння, конфліктна ситуація може виникнути зовсім неочікувано, навіть без причини. Як засвідчує аналіз конфліктів такого роду, конфліктуючі сторони не докладають навіть слабких зусиль, щоб зрозуміти мотиви та інтереси протилежної сторони. Ці мотиви надто часто бувають не такі вже й погані, хоча ми уявляємо їх у негативному світлі своєї злоби. Часто через нестачу інформації ми схильні уявляти навіть доброзичливі мотиви як ви- сокомірні амбіції, забуваючи, що немає нічого більш оманливого, ніж ви­гадана очевидність. Тому для досягнення взаєморозуміння варто постави­ти себе на місце свого схвильованого співрозмовника, а будь-які його дії, які ми розцінюємо як конфлікт, всебічно обдумати і зрозуміти, а також з’ясувати, в чому ж все-таки справа. При цьому варто зберігати рівновагу і не виражати посилено своїх негативних емоцій.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 67 68 69 70 71 7273 74 75 76 77  ... 134