Сучасна теорія портфельних інвестицій започаткована американським економістом Гаррі Марковіцем
. У невеликої статті "Вибір портфеля" він запропонував математичну модель формування оптимального портфеля цінних паперів, а також ним були приведені методи побудови таких портфелів за певних умов. Розглянувши загальну практику диверсифікації портфелю, він показав, як інвестор може знизити ризик портфелю шляхом вибору некорельованих акцій.
Основною заслугою Г. Марковіца є запропонована у статті теоретико-імовірнісна формалізація поняття дохідності та ризику. В його моделі для вирахування співвідношення між ризиком інвестицій та їхньою очікуваною дохідністю використовується розподіл імовірностей. Очікувана дохідність портфеля цінних паперів визначається як середнє значення розподілу ймовірностей, а ризик - як стандартне відхилення можливих значень дохідності від очікуваного.
Отримані результати досліджень Г. Марковіца одразу дозволили перевести задачу вибору оптимальної інвестиційної стратегії на точну математичну мову. Саме він першим привернув увагу до загальноприйнятої практики диверсифікації портфелів і точно показав, як інвестори можуть зменшити стандартне відхилення дохідності портфеля, вибираючи акції, ціни на які змінюються по-різному. З математичної точки зору отримана оптимізаційна стратегія відноситься до класу задач квадратичної оптимізації за лінійних обмежень. До нині разом з задачами лінійного програмування це один з найбільш вивчених класів оптимізаційних задач, для яких розроблена велика кількість досить ефективних алгоритмів.
Г. Марковіц не зупинився на цьому - він продовжив розробку основних принципів формування портфеля. Ці принципи послужили основою для багатьох робіт, що описують зв'язок між ризиком і дохідністю. Однак його праці не привернули особливої уваги з боку економістів-теоретиків і практиків. Для 50-х років застосування теорії ймовірності до фінансової теорії було саме по собі досить незвичайною справою. До того ж нерозвиненість обчислювальної техніки та складність запропонованих Г. Марковіцем алгоритмів, процедур і формул не дозволили здійснити фактичну реалізацію його ідей. Не випадково заслуги
вченого були оцінені значно пізніше опублікування його робіт, а Нобелівська премія з економіки - присуджена йому тільки у 1990 році.
Вплив портфельної теорії Г. Марковіца значно посилився після появи в кінці 50-х - на початку 60-х років праць Дж.Тобіна з аналогічних тем. Тут слід відмітити деякі відмінності між підходами Г. Марковіца і Дж.Тобіна. Підхід Г. Марковіца лежить у руслі мікроекономічного аналізу, оскільки він акцентує увагу на поведінці окремого інвестора, який формує оптимальний, з його точки зору, портфель на основі власної оцінки дохідності й ризику вибраних активів. До того ж початково модель Г. Марковіца стосувалася в основному портфеля акцій, тобто ризикових активів.
Дж.Тобін також запропонував включити в аналіз безризикові активи, наприклад, державні облігації. Його підхід є, по суті, макроекономічним, оскільки основним об'єктом його вивчення є розподіл сукупного капіталу в економіці на дві його форми: готівкову (грошову) і неготівкову (у вигляді цінних паперів). Акцент у працях Г. Марковіца робився не на економічному аналізі вихідних постулатів теорії, а на математичному аналізі їхніх наслідків та розробці алгоритмів розв'язку оптимізаційних задач. У підході Дж.Тобіна основною темою стає аналіз факторів, що змушують інвесторів формувати портфелі активів, а не тримати капітал в якійсь одній, наприклад готівковій, формі. Крім того, Дж.Тобін проаналізував адекватність кількісних характеристик активів і портфелів, що складають вихідні дані в теорії Г. Марковіца. Можливо, тому Дж.Тобін одержав Нобелівську премію на дев'ять років раніше, ніж Г. Марковіц.
» следующая страница »
1 ... 261 262 263 264 265 266267 268 269 270 271 ... 279