Ще одна особливість прийняття рішень в умовах невизначеності, що виявлена теорією перспектив, - люди неадекватно сприймають імовірнісні параметри. Психологічно індивід переоцінює малі імовірності та недооцінює середні і великі. Більше того, люди воліють взагалі нехтувати апріорними імовірностями в обмін на незначні дані та аналогії. На основі нелінійного характеру вагової функції, яка використовується в теорії перспектив, вчені пояснюють, що емоційне сприйняття людьми подій спотворює їхню імовірнісну інтерпретацію.
Заснована на психологічних дослідженнях, теорія перспектив опирається також на методи математичного моделювання. Модель може бути використана для пояснення поведінкових реакцій, які відхиляються від традиційної теорії.
Новаторська роль Д. Канемана і А. Тверскі полягає у незвичному для економістів способі конструювання теорії: не від зручної формальної конструкції-до аксіом раціональності, а від особливостей поведінки, що спостерігається - до її формального описання і потім - до аксіом.
Є серед спеціалістів й скептичні оцінки теорії перспектив. Так, декан Прінстонського університету Дж. Гроссман вважає, що модель раціонально діючого учасника ринку не заперечується, а Д.Канеман "вперше розробив модель того, як люди поводять себе економічно.
Звична модель полягала в тому, що людина веде себе раціонально, дбаючи про власний інтерес і розраховуючи, він же запропонував, що поведінка людей визначається ширшим колом психологічних мотивів, і це відбивається у багатьох економічних явищах ’
Тобто просто існують деякі явища, перш за все, на ринку цінних паперів, які раніше не пояснювалися, і ось тепер Д. Канеман їх пояснив.
Інші критики, зокрема, вважають: оскільки поведінка, що описується цією теорією, в жодному сенсі не є оптимальною, то вказана теорія, природно, не претендує на нормативне значення і є однією з спроб описати відхилення реальної поведінки від моделі очікуваної корисливості.
Наукові праці Д.Канемана і А. Тверскі утвердили серед економістів розуміння того, що хороша теорія повинна не тільки не спростовуватися фактами, як того вимагає позитивістський підхід, але й виходити з фундаментальних властивостей того об'єкту, який вона спостерігає і покликана описувати. Нині вже жодний економіст, який пише про індивідуальну поведінку, не може обійтися без розгляду психологічних характеристик процесу прийняття рішень. Сама ж економічна психологія та її застосування уже в наші дні склалися в особливу галузь економічного знання - так звану поведінкову економіку. Остання впевнено освоює щонайширше коло економічних проблем - від власне теорії індивідуальної поведінки до задач суспільного вибору та фінансової економіки.
Праці Д. Канемана і його колеги дозволяють побачити у новому ракурсі цілий ряд економічних явищ. Яскравим прикладом такого дослідження є експериментальна перевірка запропонованої Р.Коузом відомої концепції ефективного функціонування ринкової системи. Для її перевірки Д.Канеман організував експеримент. Емпіричне спростування концепції Коуза було назване ефектом націленості: сам факт володіння річчю підвищує її цінність в очах власника, блокуючи можливість обміну навіть там, де нема проблем ні з правами власності, ні з трансакційними витратами.
Поведінкова економіка - молода наука, яка тільки вступає у пору своєї зрілості, формулюючи дослідницьку програму на стику економіки, психології, математики і навіть філософії. Важливим є те, що, по-перше, у своїх дослідженнях Д. Канеман і А. Тверскі виявили цілий ряд раніше невідомих фактів і феноменів (нетранзитивність переваг, закон малих чисел, теорія поаспектного виключення, теорія вибору альтернатив тощо), які характеризують людську поведінку, збагатили інструментарій економічних наук новими методами. По-друге, праці цих учених заклали основи принципово нової моделі взаємодії між: представниками різних дисциплін і зміцнили взаємозв'язок емпіричних досліджень з теоретичними.
» следующая страница »
1 ... 242 243 244 245 246 247248 249 250 251 252 ... 279