У Національному бюро економічних досліджень США, починаючи з 1920-х років, під керівництвом видатного представника економічної статистики С.Кузнєца була проведена фундаментальна робота зі збору та аналізу інформації. До 30-х років у США на основі розробок цього вченого та ряду інших досліджень була створена чітка система інформації для рахунків національного доходу, використання якої давало можливість вивчати макроекономічні тренди.
Упродовж наступних десятиліть національні рахунки систематизували й інші економісти, серед яких були такі відомі спеціалісти балансових рахунків, як Д. Дерксен, К.Грюзон, О. Аукруст, Дж. Хікс. Разом з тим, творцем сучасної системи національних рахунків вважають видатного англійського економіста Ричарда Стоуна
.
На відміну від досить ранніх спроб створення національних наукових систем (У. Петті та П. Буагільбер, XVII ст.; С. Кузнєц і К. Кларк, ХХст.), Р. Стоун вперше застосував на макрорівні бухгалтерський принцип подвійного запису. У його системі національні рахунки представлені в матричній формі, де кожний рахунок є стрічкою (доходи) і стовпцем (витрати) матриці. В так званих "суспільних матрицях" стандартні характеристики, зокрема, національний продукт, споживання, торговий баланс та інші, згруповані таким чином, що дають повноцінну картину структури економіки та процесів її функціонування.
Національні рахунки представляють собою систему таблиць у формі бухгалтерських рахунків, що характеризують процес виробництва, розподілу і кінцевого використання сукупного суспільного продукту та національного доходу за рік. Як і в бухгалтерських рахунках, тут формуються баланси доходів і витрат різних господарських агентів, що беруть участь в економічній діяльності. У сукупності ці рахунки фіксують всі економічні операції з передачі вартості в тій чи іншій формі від одного агента до іншого. У результаті формуються зведені дані про доходи, споживання, капіталовкладення та інші аспекти господарського життя країни. Т ому всю систему таких рахунків інколи називають національним рахівництвом. Існує цілий ряд систем національного рахунків, серед яких найбільш відомою є система, що розроблена Р. Стоуном.
Одне з рішень, запропонованих Р. Стоуном і прийнятих при розробці схеми національних рахунків у рамках ООН, полягає в тому, щоб розглядати державні установи як "квазідомогосподарства ", тобто як особливі споживаючі одиниці. Досить складну систему цих рахунків можна уявити в простій формі. Рахунки народного господарства, на думку вченого, поділяються на рахунки виробників і рахунки споживачів, а останні - на рахунки особистого споживання і рахунки урядового споживання. Така система поділу сприяла точнішій математичній і економічній обробці всієї схеми показників, тобто державних установ світу.
Стоунівська система національних рахунків відрізняється тим, що включає національний доход у рамки подвійної бухгалтерії, у якій враховуються дані про доходи і витрати у домашньому господарстві, приватному секторі та на державному рівні. Це дозволяє здійснити порівняльний аналіз результатів господарської діяльності в різних секторах економіки як однієї країни так і в багатьох різних державах. Тому Р.Стоуна нерідко й називають "батьком вираховування національного доходу ".
У праці "Метод затрати - випуск і національні рахунки" (1961 р., російський переклад 1964 р.) і в ряді інших публікацій Р. Стоун визначив джерела збільшення національного доходу, шляхи його розподілу, розміщення та використання у різних галузях економіки. В ході дослідження проблем національного доходу він виходив з того, що зростання оподаткування у більшості країн світу має призвести до зменшення прибутковості виробництва, подібно до того, як підвищення податкових ставок веде до зниження загальної суми податків.
» следующая страница »
1 ... 247 248 249 250 251 252253 254 255 256 257 ... 279