В свою чергу виділяють капіталоміскі та високотехнологічні послуги. До капіталоміских відносяться телекомунікаційні, кредитні, фінансові, страхові, ділові. До високотехнологічних послуг (охорона здоров'я, освіта, наука) у США на початку XXI ст. припадало понад ЗО % зайнятих у цій сфері. Проте найбільшу частину зайнятих у цій країні припадало на сферу торгівлі.
Особливістю розвитку сфери послуг в умовах НТР, зокрема останні десятиріччя XX ст., є випереджаюче нагромадження основного капіталу, порівняно з сферою матеріального виробництва.
З цього витікає, що переважна частина сфери послуг у процесі встановлення цін на такі послуги повинна враховувати амортизацію основного капіталу та високий рівень оплати робочої сили, особливо якщо йдеться про капіталомісткі і високотехнологічні послуги, а отже за принципом "витрати плюс ".
Що стосується співвідношення розумової і творчої праці, то наявність творчої складової в першій залежить передусім від форм і систем
заробітної плати, від сучасного менеджменту. Слід зазначити, що і фізична праця може бути творчою (так характеризував К. Маркс працю ремісника), але творчий характер праці притаманний здебільшого розумовій праці. У цьому контексті наявність творчої праці слід вважати похідною характеристикою щодо розумової праці.
Якщо пов'язувати розвиток постіндустріального суспільства із сферою послуг, то у США таке суспільство виникло ще наприкінці 40-х років XX ст., оскільки в 1949 р. у США в сфері матеріального виробництва було зайнято 25,9 млн. осіб, а у сфері послуг - 26,8 млн. осіб. Із цих даних витікає висновок про недоцільність визначення періоду існування такого суспільства лише із сферою послуг. Тому не дивно, що Д. Белл найважливішими структурними елементами постіндустріального суспільства називає університети.
Третій аргумент заторкує головну мету цивілізаційного процесу, якою ніби-то є всебічний розвиток людини, внаслідок чого за основу оплати послуг береться не кількість втіленої праці, а кількість послуги. Проте така мета переслідується у розвинутих країнах світу не безпосередньо, а опосередковано, тобто тією мірою, як це необхідно для сучасного рівня виробництва, а також залежно від рівня розвитку продуктивних сил. Якщо у такій країні, як Швеція, названа мета втілюється найповніше, то це відбувається також унаслідок соціалізації соціально-економічної системи даної країни. Однак у Швеції загальноприйнятою назвою суспільства є "держава всезагального благоденства". Це означає, що в ній вирішальна роль у формуванні такої моделі суспільства відводиться державі. Свідченням цього є те, що в Швеції частка одержавленого ВВП є найвищою в світі і становить близько 65 %. Якби метою розвитку американського суспільства, до якого найбільше апелює А. Чухно, був всебічний розвиток людини, то там не існувало б декількох десятків мільйонів людей функціонально неграмотних, близько 14 % населення, яке за офіційними даними, наприкінці XX ст. проживало в бідності, близько 50 млн. некваліфікованих і малокваліфікованих працівників та інші ознаки значної поляризації суспільства. До сказаного слід додати, що названа автором мета - всебічний розвиток людини може бути, на наш погляд, реалізована приблизно через 2,5 століття, що витікає із змісту закону прискореного розвитку економічних систем.
Щодо оплати не за кількість втіленої праці, а за якість послуги, то слід насамперед говорити про кількість суспільно необхідної праці, в якій водночас втілюється відповідно певному рівню розвитку продуктивних сил якість такої праці - в даному разі якість наданої послуги. З цього
стає зрозумілим алогічний методологічний прийом автора, за якого кількість і якість штучно відриваються одне від одного. В такому ж контексті сумнівним є намагання довести необхідність використання еквівалентності в індустріальному суспільстві.
» следующая страница »
1 ... 136 137 138 139 140 141142 143 144 145 146 ... 279