Не узгоджується з практикою реальної дійсності твердження прихильників антитрудової теорії вартості, що проблема вартості втрачає свій попередній економічний характер і зростаючою мірою стає соціологічною проблемою. В даному випадку некоректно економічне питання намагаються віднести до соціологічної тематики. Насправді соціологія не може бути повноцінною наукою без такої складової, як економічні проблеми, тому твердження про те, що "...слідпогодитись з соціологами, які констатують закінчення економічної епохи і перехід до домінування символічної цінності", про суб'єктивні витрати і суб'єктивну корисність продукту, що об'єктом споживання дійсно стає "система знаків ". Так легше розправитись зі складною проблемою вартості, викинувши її з предмета економічної науки і передавши на відкуп соціологам, до того ж соціологам сумнівної кваліфікації.
Передчасною є теза авторів, які заперечують трудову теорію вартості, про те, що в другій половині XX ст. для значної частини населення розвинутих країн прагнення до вдосконалення особистості стало домінуючим і створюється основа для переходу від традиційних матеріальних цінностей до людських потреб у всіх їх різноманітностях, що виходять на перше місце; а в 70-ті роки цього ж століття мотиваційна система стала називатись "постматеріалістичною", точніше "постекономічною", тобто такою, коли все більш значна частина
суспільства усвідомлює свої інтереси "...не в термінах максимізації привласнюваних благ, а в категоріях внутрішнього інтелектуального росту {розвитку". В даному випадку:
^по-перше, некоректно вживається поняття "постматеріаліс- тична мотивація", оскільки категорія ''матерія" охоплює всі існуючі у світі об'єкти і є субстратом будь-яких зв'язків та відносин, форм руху та притаманних їм властивостей. В такому аспекті до матеріалістичних мотивів відносяться прагнення певної частини членів суспільства вдосконалювати передусім свою особистість.
^ по-друге, помилково називати такі процеси постекономічними, оскільки економіка не обмежується виробництвом матеріальних благ, а продукує й духовні блага. Виробництво матеріальних і певної кількості духовних благ в капіталістичному суспільстві здійснювалося ще на нижчий стадії розвитку капіталізму. Нині надання послуг в таких країнах є домінуючим, але більшість з них є матеріалізованими.
Що стосується мети - всестороннього розвитку особистості, то вона для частини найманих найбільш оплачуваних працівників здійснюється в сучасних умовах лише опосередковано, тобто тією мірою, якою вона відповідає основній меті даного суспільства. А такою метою, за визначенням багатьох авторитетних західних економістів, є виробництво
і привласнення максимального прибутку. Навіть Дж. Сорос зазначав, що метою діяльності фірм є не забезпечення роботою, а привласнення прибутків. Якщо погодитись з точкою зору прихильників нереальності трудової теорії вартості про домінування постматеріалістичних мотивів, то нині у розвинутих країнах світу уже значною мірою побудоване комуністичне суспільство, що зрозуміло, є передчасним висновком.
Якщо йдеться про домінуючу роль корисності товару у визначенні вартісних відносин, про що стверджують прихильники антитрудової теорії вартості, то в даному випадку спостерігаємо нерозуміння ними сутності товару як діалектичної єдності вартості і споживної вартості та гіперболізацію корисності, яка є похідною категорією щодо споживної вартості. Намагаючись обгрунтувати свій висновок, ці автори стверджують: "Коли витрати по створенню того або іншого блага перестають бути вагомим фактором, здатним обмежити масштаби його виробництва, головна роль у визначенні вартості продукту закріплюється за його кориснішими оцінками ". А це, у свою чергу, означає не просто нову ступінь у розвитку вартісних відносин, а закінчення "епохи їх панування". Така ситуація дійсно можлива, але за умови ліквідації товарно-грошових відносин, а отже у комуністичному суспільстві, до того ж на вищій стадії останнього.
» следующая страница »
1 ... 133 134 135 136 137 138139 140 141 142 143 ... 279