Історія економічних учень

Насау Вільям Сеніор (1790-1864 рр.) - англійський економіст, очолював кафедру політичної економії в Оксфордському університеті.

Його праця - “Основні засади політичної економії” (1836 р.).

Всю політичну економію Сеніор звів до чотирьох головних принципів, з яких виводив всі інші. Це:

-                індивідуальність;

-                зростання населення;

-                зростання продуктивності промисловості;

-                спадна дохідність сільського господарства;

Сеніор - один із основоположників “чистої політичної еконо­мії”. У політекономію ввів таке поняття, як “утримання”, тобто “за­ощадження”. Витратами виробництва він називав працю і капітал. Ка­пітал - це жертва капіталіста, який утримується від особистого спожи­вання; заробітна плата - це винагорода за працю робітника.

Фредерік Бастіа (1801-1850 рр.) - французький економіст та публіцист. Його праця - “Економічні гармонії”(1850 р.). Економічна кон­цепція дістала назву “теорії економічних гармоній”, в якій він повніс­тю відійшов від основних положень вчення Д. Рікардо.

Генрі Чарльз Кері (1793-1879 рр.) - фабрикант, економіст та філософ. Його праця - “Принципи політичної економії”.

Критику зрілої класичної політекономії Кері намагається по­єднати з трансформацією її постулатів, яка б відповідала економічному становищу США.

На противагу теорії розподілу Д. Рікардо, якою останній об­ґрунтував класовий антагонізм капіталістичного суспільства, Кері ви­сунув теорію гармонії класових інтересів, яку пояснював власною концепцією вартості.

Вартість згідно з його уявленням визначається кількістю пра­ці, яка необхідна для відтворення (а не для виробництва) продукту.

Основні категорії і поняття: реформізм, прагматизм, економіч­ний інтерес, особистий економічний інтерес; теорії народонаселення, від­творення, економічних гармоній.

Тест для перевірки знань

1.             Ж.-Б. Сей був представником:

а)         класичної школи політекономії;

б)         критичної школи політекономії;

в)         неокласичної школи економічної теорії;

г)          неолібералізму.

2.               У теорії Ж.-Б. Сея основними факторами виробництва є:

а)          земля, праця, капітал;

б)          людина, праця, капітал;

в)          земля, людина, гроші;

г)          підприємець, капітал, праця.

3.             Ж.-Б. Сей був видатним економістом:

а)          Англії;                                             в) Німеччини;

б)          Франції;                                          г) США.

4.              Суть теорії ринку Ж.-Б. Сея полягає в тому, що:

а)          товари та послуги обмінюються на інші товари та послуги, тому виробництво одних зумовлює потребу в інших, внаслідок чого завжди забезпечується потенційний попит;

б)          кожен фактор виробництва робить свій внесок у виробницт­во, а доходи відображають цей внесок у тій мірі, наскільки його визна­но корисним;

в)          сукупний дохід в економіці за будь-який проміжок часу до­рівнює сумі витрат усіх факторів виробництва;

г)          збільшення кількості паперових грошей в обігу може пере­розподіляти доходи на користь підприємців у зв’язку з відставанням зростання заробітної плати від зростання цін.

5.               Хто з класиків-економістів вважав, що “пропозиція по­роджує попит”?

а)         А. Сміт;                                             в) В. Петті;

б)          Ж.-Б. Сей;                                        г) Т. Мальтус.

 

« Содержание


 ...  28  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я