Важливе значення для інноваційного розвитку мають питання кредитування інноваційної діяльності. У 2003 р. обсяг кредитів, наданих банками суб’єктам господарської діяльності зріс з 37,9 до 57,0 млрд. грн., або на 50,4%. Однак це ще не задовольняє потреб реального сектора в кредитних ресурсах (у тому числі на інноваційний розвиток), про що свідчить їх низький рівень у формуванні загального обсягу інновацій та інвестицій. Частка інвестицій в основний капітал, сформованих за рахунок банківських кредитів, становить тільки 5,2%. В структурі джерел фінансування технологічних інновацій на промислових підприємствах кредити у 2003 р. становили лише 6%, тоді як власні кошти — 84%.
Істотне значення для фінансово-кредитного забезпечення інноваційного розвитку має рівень монетизації економіки. Як правило, в країнах інноваційного розвитку він є достатньо високим, приміром, в Японії та Китаї - перевищує 100%. В Україні він становить близько 25%. Недостатня насиченість економіки грошима стримує розвиток кредитних відносин, особливо довгострокового кредитування, без якого не можна здійснювати великомасштабні інноваційні проекти.
Враховуючи все це, можна дійти висновку, що формування досконалого механізму довгострокового кредитування реального сектора, особливо інноваційної діяльності, має стати одним з першочергових завдань у переході України до інноваційного типу розвитку. Основним напрямком вирішення цього завдання повинно стати формування механізму трансформації заощаджень в інвестиції через банківську систему. Необхідною умовою забезпечення ефективної грошово-кредитної підтримки довгострокового кредитування інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання за допомогою механізму рефінансування банків є функціонування спеціалізованої державної кредитної установи (банку реконструкції і розвитку), яка б могла працювати як через комерційні банки, так і мала б право прямого кредитування підприємств під визначені Урядом найважливіші інноваційні проекти.
У ринковій економіці без створення спеціалізованої кредитної установи для вирішення таких завдань обійтися неможливо. Такі установи, як правило, для того, щоб не створювати нерівні конкурентні умови, здійснюють кредитування через комерційні банки. Але в Україні існують специфічні умови взаємодії реального і банківського сектора, великий розрив між обліковою ставкою та кредитними ставками комерційних банків, тому такій установі доцільно надати право прямого кредитування найважливіших для економіки інноваційних та інвестиційних проектів.
Додаткові кошти на здійснення кредитної підтримки інноваційного розвитку можуть бути отримані за рахунок зменшення інтервенцій Національного банку, спрямованих на купівлю іноземної валюти. Критерієм збалансованого рішення у цьому питанні є визначення оптимального співвідношення між рівнями вирішення завдань нарощування міжнародних валютних резервів, підтримкою досягнутих конкурен
тних умов для здійснення експортної діяльності і динамікою монетарної бази в залежності від інтервенцій Національного банку.
На сьогоднішній день вітчизняний бізнес має практично повний комплект мотиваційних важелів для інноваційного прориву: накопичено значний інвестиційний ресурс, старіння основних фондів до- сягло критичної оцінки (експерти очікують масового виходу з ладу устаткування, починаючи з 2005 p.), визначені часові рамки необхідної модернізації (максимум 7 років — перехідний період після вступу до COT), бо згодом конкурентна боротьба з іноземними компаніями ще більше загостриться. Однак на практиці зробити це не так просто. Існуючі зараз в Україні джерела фінансування інновацій практично на будь-якій стадії їхнього виникнення і розвитку не є адекватними та не відрізняються розмаїтістю. Основним джерелом фінансування інновацій у промисловості були і залишаються власні кошти підприємств.
» следующая страница »
1 ... 60 61 62 63 64 6566 67 68 69 70 ... 224