Пільгове кредитування інновацій банками у розвинених країнах здійснюється на ринковій основі через застосування механізму компенсації банкам різниці між ставкою, за якою вони кредитували інноваційну діяльність, та обліковою ставкою. Застосовуються також методи непрямого державного фінансування суб’єктів інновацій через регулювання рівня цін на сировинні та паливно-енергетичні ресурси, послуги зв’язку та інформаційного забезпечення, компенсацію різниці у цінах з бюджету або з позабюджетних фондів, а також через надання частини послуг на базі державної власності.
Створення спеціалізованої інфраструктури у вигляді системи тех- нополісів, технопарків та інших інноваційних структур з особливим фінансовим режимом є достатньо розповсюдженою формою державної підтримки інноваційних процесів.
У розвинутих країнах найпотужнішими інноваційними інвесторами є фірми. Вони здійснюють інноваційну діяльність значною мірою за рахунок своїх фінансових ресурсів власними підрозділами або на основі договорів із іншими спеціалізованими структурами. У розвинутих країнах відпрацьовано різні форми і механізми кредитування інновацій банками. Як правило, банки здійснюють кредитування незавершених наукових досліджень та розробок, що виконуються науковими організаціями на підставі договорів із зацікавленими замовниками, що оплачують роботи лише після повного їх завершення та прийняття. В такому випадку виконавці змушені брати кредити через нестачу у них власних обігових коштів для проведення робіт. Банк також може виступати в ролі органа, уповноваженого замовниками проекту контролювати хід та якість робіт та відповідати за цільове та ефективне використання наданих коштів. Тобто комерційний банк у такій ситуації є проміжною ланкою між замовником робіт, який виділяє кошти, та організацією, що такі роботи проводить. Існує також проектне кредитування, при якому банк виступає в ролі джерела інвестицій. У такому випадку банк є координатором проекту і ризикує власними кредитними ресурсами.
При акціонерному фінансуванні інвестиційні ресурси залучаються через емісію цінних паперів у таких формах:
• емісії цінних паперів під конкретну інноваційну програму, що забезпечує інвестору участь у статутному фонді організації;
• емісії боргових зобов’язань у вигляді інвестиційних сертифіка- тів,облігацій;
• утворення спеціалізованих інвестиційних компаній та фондів, у тому числі пайових, у формі акціонерних товариств з емісією цінних паперів та інвестуванням отриманих коштів у інноваційні програми.
Корисними для України можуть бути різні форми залучення іноземного капіталу через утворення підприємств з іноземними інвестиціями, надання субсидій (грантів) на інноваційну діяльність науковим установам, вищим навчальним закладам, науковим фахівцям.
Розв’язання завдань формування інноваційної моделі економічного розвитку України вимагає активнішого пошуку шляхів його фінансово-кредитного забезпечення і подолання диспропорцій, що склалися. Аналіз фінансування науково-технічної діяльності в Україні за 2000-2003 рр. свідчить про істотне скорочення коштів, які спрямовуються в цьому напрямку із усіх джерел. В останні роки наукомісткість валового внутрішнього продукту постійно знижувалась, і зараз вона у 2-2,5 рази менша, ніж у розвинутих країнах.
В Україні прийнято ряд законів і нормативно-правових актів, які повинні створювати сприятливі фінансові умови для інноваційної діяльності. Але більшість із них або не діє, або діє не повною мірою. Крім багатьох інших умов для формування інноваційного типу розвитку необхідна ще й політична воля і погодженість дій основних центрів економічної влади в державі (Верховної Ради, Уряду, Президента і Національного банку України).
» следующая страница »
1 ... 59 60 61 62 63 6465 66 67 68 69 ... 224