Інвестознавство

Інвестиційний фонд здійснюватиме контроль за виконанням графіків робіт підрядними організаціями і оплачуватиме ці роботи у відповідності з укладеним договором. Після того, як об’єкти будуть прийняті комісією виконавчого органу влади, фонд робитиме остаточні розрахунки з підрядними організаціями.

Зауважимо, що з моменту заснування і до моменту відчуження новому власнику фактичним власником об’єктів інвестування вважа­тиметься Державний інвестиційний фонд.

Найскладнішим моментом у нашій моделі є врахування інтересів учасників позики. Особливість полягає в тому, що інвестор повинен при настанні терміну погашення облігації одержувати за бажанням або гроші, або право власності на продукт інвестування. Складність поля­гає в тому, що кількість об’єктів інвестування, запропонованих в якості забезпечення за кожною облігаційною позикою, обмежена. Тому сама структура позики та організація її розміщення й погашення повинні задовольнити повною мірою інтереси всіх учасників інвестиційного процесу.

З іншого боку, обмеженість інвестиційного ресурсу дасть певні переваги менеджерам позики при початковому розміщенні облігацій, оскільки на аукціоні можна за рахунок цього отримати додатковий дохід і в короткі терміни здійснити розміщення позики.

Оскільки цілком очевидно, що наявність 100-відсоткового пакета облігацій в одних руках практично виключена, то необхідно відразу в умовах погашення позики проголосити правила, за якими здійснюва­тиметься конвертація облігацій в акції підприємств. Від вибору варі­анта й схеми конвертації і погашення облігацій здебільшого залежить успіх усієї справи.

Структура інвестиційної позики за джерелами доходу формується за рахунок коштів прямих інвесторів і спекулянтів. Якщо ми прямим інвесторам встановимо певну мінімальну величину пакета для конвер­тації облігацій в акції, то завдяки цьому для спекулянтів будуть ство­рені сприятливі умови в одержанні додаткового доходу за рахунок пря­мих інвесторів. З іншого боку, якщо не будуть встановлені параметри пакета облігацій, що дасть право для конвертації, то можуть виникну­ти труднощі у емітента при погашенні облігацій.

На нашу думку, слід передбачити концентрацію більшості об­лігацій у одного із претендентів (прямих інвесторів) за умови оплати частки, яка залишиться, грошима .Такий підхід забезпечить, ефективне використання виробничих потужностей об’єкта інвестування, а також зробить умови позики привабливішими для прямих інвесторів і мінімізуватиме негативні наслідки спекулятивних операцій професі­оналів ринку для прямих інвесторів.

Таким чином, інвестиційно-позикова система держави повинна реалізовувати безперервний процес руху коштів від інвесторів до об’єктів інвестування, що забезпечують розширений процес функціо­нування.

Особливістю запропонованої нами системи організації інвести­ційної діяльності в Україні є її антикризовий характер.

Використовуючи в повному обсязі переваги державного регулю­вання, ця система в своєму розвитку має пройти декілька етапів, на кожному з яких розв’язуються конкретні завдання.

Завданням першого етапу є створення необхідних організаційних та економічних умов для розвитку малого підприємництва в державі. При цьому ставка робиться на залучення заощаджень населення як джерела інвестицій, враховуючи, що економічно активна частина на­селення бажає отримати у власність об’єкти інвестиційної діяльності. Оскільки заощадження населення є результатом багатолітніх нагро­маджень і в умовах України практично не можуть бути оновлені, то цей ресурс може бути вичерпаний протягом 1—3 років. Обмежені об­сяги інвестиційних ресурсів на цьому етапі дадуть змогу робити інве­стиції тільки в об’єкти малого бізнесу.

На другому етапі за рахунок швидкої окупності інвестиційних об’єктів і одержання комерційного доходу від тимчасової експлуатації призначених до реалізації об’єктів інвестування, регіони мають мож­ливість продовжити інвестиційну діяльність уже з допомогою, в ос­новному, нагромаджених коштів інвестиційного фонду. Об’єктами інвестицій можуть бути крупніші підприємства. На цьому етапі важ­ливо забезпечити ефективну інвестиційну політику, що поєднує ви­користання як позикових, так і власних коштів інвестиційного фонду. Основне завдання другого етапу — сформувати сприятливий інвести­ційний клімат у регіонах.

 

« Содержание


 ...  111  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я