Для спрощення розгляду моделі інвестиційно-позикової системи умовно представимо її структуру у вигляді двох основних блоків — позикового та інвестиційного.
Головною ланкою позикового блоку може бути емітент в особі органу виконавчої влади, яка реєструє проспект емісії та основні умови позик, визначає форму випуску облігацій та умови обігу на біржовому і позабіржовому ринках.
Для забезпечення обліку і руху грошових засобів від розміщення до погашення позик і спрямування їх на відповідні інвестиційні проекти, а також для забезпечення гарантій погашення і ліквідності вторинного ринку Державний інвестиційний фонд повинен визначити уповноважений банк, який укладатиме відповідний договір із розрахунково-касовим центром і уповноваженим депозитарієм; відкриватиме спеціальний рахунок фонду для обслуговування випусків облігацій; здійснюватиме погашення облігацій за дорученням фонду в день погашення, грошові розрахунки при проведенні аукціонів щодо розміщення облігацій; відкриватиме спеціальні рахунки для проведення грошових заліків з учасниками торгів у торговельно-кліринговій системі; передаватиме за вимогою фонду відповідно до договору між ними інформацію про рух коштів у процесі розміщення, обігу та погашення випусків облігацій і нарешті повністю відповідатиме перед фондом за надходження на спеціальний рахунок грошових засобів від розміщення облігацій, їх збереження і витрачання у відповідності з інвестиційною програмою держави та регіону.
Для забезпечення обліку і контролю за рухом випусків облігацій на ринку інвестиційний фонд має організувати систему депозитарного обліку шляхом створення свого або укладання договору з працюючим на ринку цінних паперів депозитарієм. Система депозитарного обліку забезпечуватиме можливість постійного контролю з боку інвестиційного фонду за процесом розміщення і раціонального розподілу випусків облігацій між професійними учасниками та інвесторами.
При організації біржового ринку облігацій інвестиційний фонд повинен організувати торговельний (один або кілька) майданчик, на якому він повністю контролюватиме процес проведення торгів на первинному і вторинному ринках. На торговельному майданчику всі розрахунки мають відбуватися через розрахунково-кліринговий центр, який здійснюватиме операції щодо визначення зарахування взаємних вимог і зобов’язань учасників за підсумками торгів.
Торговельно-клірингова система забезпечуватиме рівноправну участь у процесі торгів всіх учасників шляхом додержання процедури допуску, а також гласності й відкритості.
На початковому етапі формування позикової системи найприй- нятнішою формою первинного розміщення, на нашу думку, повинні бути аукціони. Під час проведення аукціонів важливо забезпечити однакові, або при певному розкладі заявок пріоритетні права для прямих інвесторів, обмежуючи при цьому доступ спекулянтам.
Реалізація інвестиційного блоку моделі, що формується, передбачає, що Державний інвестиційний фонд на основі затвердженої виконавчим органом влади програми інвестицій розроблятиме графіки фінансування і етапи виконання робіт.
Виходячи із завдань інвестування, визначених державною програмою, фонд визначатиме параметри запозичення коштів під конкретний інвестиційний комплекс, які проводяться окремими траншами.
Кошти від розміщення облігацій накопичуватимуться на спеціальному рахунку в уповноваженому банку.
Для створення об’єктів, передбачених інвестиційною програмою, інвестиційний фонд укладатиме договір підряду, при цьому можливі два варіанти: безпосередньо з підрядними організаціями або через відповідні галузеві організації. Вибір конкретного варіанта залежатиме від системи організації виконавчих органів влади на місці, але необхідно, щоб перелік підрядних організацій затверджувався виконавчим органом влади на основі конкурсного відбору. Це виключатиме як можливі зловживання, так і підозри у зловживанні.
» следующая страница »
1 ... 105 106 107 108 109 110111 112 113 114 115 ... 224