Основна проблема органів державної влади при реалізації проектів як державних, так і регіональних інвестиційних позик — створення привабливого для потенційних інвесторів механізму розміщення, обігу, і погашення боргових зобов’язань. Необхідною умовою для цього є формування інвестиційно-позикової системи держави.
Фінансова ідеологія створення інвестиційно-позикової системи полягає в досягненні й підтримці постійного обсягу запозичених коштів, які спрямовуються на інвестиційні потреби території шляхом створення організаційно-технологічного комплексу, здатного випускати декілька видів облігаційних позик водночас забезпечувати залучення з допомогою внутрішніх і зовнішніх фінансових ринків необхідних обсягів коштів, фінансувати із залучених коштів інвестиційні проекти, які відповідають пріоритетним цілям державного інвестиційного розвитку.
Організаційною структурою, що покликана забезпечити весь комплекс робіт щодо залучення й розміщення інвестицій, повинен стати Державний інвестиційний фонд і його регіональні відділення. За організаційно-правовою формою це повинна бути некомерційна структура, заснована виконавчим органом влади, що має забезпечувати організацію роботи із залучення коштів для фінансування інвестиційних програм; розробку проектів-правових актів, розпорядчих документів із питань регулювання й розвитку інвестиційного та фондового ринків; здійснення за дорученням виконавчого органу влади підготовки емісії державних і муніципальних цінних паперів, у тому числі організації їх розміщення; розробляти і проводити цінову політику, забезпечувати моніторинг щодо розміщення муніципальних цінних паперів; здійснювати контроль за загальним обсягом випущених і обігових цінних паперів, за ходом розміщення муніципальних цінних паперів, за своєчасним і повним надходженням позикових інвестиційних ресурсів, їх цільовим використанням і погашенням, поданням звітів виконавчому органу влади про результати розміщення державних і муніципальних цінних паперів; розробляти пропозиції із складання державних інвестиційних програм; здійснювати контроль за додержанням затверджених стандартів, пріоритетів, порядку організації і обліку всіма учасниками інвестиційного процесу; реалізовувати заходи щодо повернення коштів власникам цінних паперів при емісіях, що не відбулися, і недійсних випусках емісійних цінних паперів; проводити відбір серед професійних учасників ринку цінних паперів щодо права одержання повноважень на проведення розрахунково-клірингових і депозитарних операцій тощо.
Для здійснення системного підходу і виконання комплексу робіт щодо забезпечення функціонування системи реалізації позик у структурі інвестиційного фонду передбачаються декілька підрозділів:
1. Управління борговими зобов’язаннями.
2. Управління обліком і обслуговуванням боргу, яке здійснює розміщення і контроль за обігом цінних паперів.
3. Управління інвестиційною діяльністю.
4. Управління погашенням цінних паперів і реструктуризацією державного боргу, що виник у результаті позики.
Така структура інвестиційного фонду дасть змогу, на нашу думку, з’єднати в один технологічний ланцюжок увесь кругообіг коштів від стадії їх запозичення до вкладень в інвестиційні проекти і розрахунку з інвесторами.
Слід відзначити, що сьогодні ані законодавча база, ані існуюча практика не дають можливості говорити про об’єднання всіх функцій інвестиційно-позикової системи в одну організаційно-правову форму. Тому єдиним засобом досягнення керованості інвестиційно-позиковою системою і раціональної організації процесу її функціонування є оформлення всіх взаємовідносин учасників системи в площині договірних відносин під загальним керівництвом і контролем Державного інвестиційного фонду.
» следующая страница »
1 ... 104 105 106 107 108 109110 111 112 113 114 ... 224