Ефективність державного управління в контексті євроінтеграції України

•    рада керуючих у складі міністрів фінансів країн-учасниць, яка визначає кредитну політику, затверджує річні баланси, ухвалює рішення про надання кредитів і гарантій на їх виплату, випуск позик, встановлює відсоткові ставки;

•  директорат.

Оперативне управління ЄІБ здійснює президент. Штаб-квартира ЄІБ — у м. Люксембурзі.

Європейський омбудсмен (European Ombudsman) — посада, запровад­жена Угодою про Європейський Союз. Уповноважений приймати скарги від громадян Союзу, фізичних чи юридичних осіб, резидентів країн- членів, на незадовільну діяльності інституцій або установ Співтовари­ства. У відповідь на скаргу, або за власною ініціативою, європейський омбудсмен проводить розслідування; інституції ЄС зобов’язані надавати йому будь-яку інформацію і доступ до відповідних документів. Виявив­ши факти порушень, він сповіщає установу, про яку йдеться, і надсилає їй свої рекомендації. Установа-адресат має три місяці на те, щоб дати до­кладну відповідь; після цього омбудсмен направляє остаточний звіт Євро­пейському Парламенту і задіяній установі. Крім того, він сповіщає скарж­ника про результати свого розслідування. Європейського омбудсмена при­значає Європейський Парламент на п’ять років. Щорічно омбудсмен звітує в Парламенті про результати всіх розслідувань, проведених упро­довж року.

Європейський Парламент — консультативний і рекомендаційний орган Європейського Союзу, який представляє інтереси Співтовариств і вико­нує головні контрольні функції. Був створений у 1957 році в результаті об’єднання Парламентських асамблей Європейського Економічного Співтовариства — Євроатому із Загальною асамблеєю Європейського Співтовариства вугілля і сталі, спочатку в якості Європейської парламен­тської асамблеї, яка в 1962 році (на основі Договору про фузію) змінила назву на Європейський Парламент. З 1979 року вибори до нього відбува­ються шляхом прямого і загального голосування. Нині Європейський Парламент нараховує 626 депутатів, які діляться на політичні фракції. Засідання Європейського Парламенту відбуваються на звичайних сесіях, які діляться на дві частини — весняну і літню, та на надзвичайних сесіях. Засідання відбуваються майже щомісяця, окрім періоду канікул. Най­важливішими повноваженнями Європейського Парламенту є участь у чотирьох процедурах прийняття рішень — процедурі консультацій, зго­ди, інституційної співпраці і прийняття спільних рішень та бюджетні по­вноваження. У сфері процесу розширення Європейського Союзу Парла­мент приймає рішення згідно з процедурою згоди щодо схвалення пропо­зиції розширення, яка представляється Радою Європейського Союзу та затверджує проект Акту про приєднання.

Європейський Союз (European Union), ЄС (EU) — міжнародне політич­но-економічне об’єднання європейських держав. Створений на підставі договору, підписаного у Римі 25 березня 1957 р. між Бельгією, Люксем­бургом, Німеччиною, Францією та Італією. Сформувався на основі трьох організацій: Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) (відоме як Спільний ринок), Європейського об’єднання вугілля і сталі та Євро­пейського товариства з атомної енергії. Діяльність розпочав 1 січня 1958 р. З 1 січня 1973 р. приєдналися Ірландія, Данія і Велика Британія; 1 січня 1981 р. — Греція; 1 січня 1986 р. — Іспанія і Португалія; 1 січня 1994 р. — Австрія, Швеція і Фінляндія. Основна мета: створення умов для гармо­нійного розвитку економіки держав-членів; інтеграція їхньої економіч­ної політики; підвищення рівня життя; тісніші зв’язки міждержавами- учасниками. Правовою основою нового об’єднання є Договір про Євро­пейський Союз, підписаний у лютому 1992 році державами — членами Європейських співтовариств (Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португа­лія, Франція — всього 12) у м. Маастрихт (Нідерланди). Згодом цей до­говір було доповнено низкою протоколів та заяв з різних аспектів діяль­ності ЄС. Головними засадами функціонування ЄС є: його договірна база; спільна зовнішня політика, зокрема в галузі міжнародної безпеки дер- жав-членів; співробітництво цих держав у внутрішній і правовій політиці.

 

« Содержание


 ...  206  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я