96
За межами існуючого курсу грошової політики залишається і проблема подолання тенденції прискореного скорочення простору і зон функціонування гривні як валюти. Відбувається це в межах внутрішнього ринку України і ринку країн СНД. Треба зауважити, що на початку 1998 р. різко скоротилися кредитні відносини з країнами СНД. Не викликає сумніву, що зазначені тенденції практично припиняють можливість активного використання кредитної емісії щодо розширення меж сукупного платоспроможного попиту і в цьому зв’язку попиту на національну валюту. Практика штучного обмеження кредитної емісії і підтримки дефіциту гривневої маси сприяють витісненню національної валюти з усіх сегментів українського внутрішнього ринку. Таким чином, введення конвертованості гривні відкладається на невизначений термін, що не тільки не забезпечує стабільність національної валюти, а й призводить до дезорганізації всієї грошово-фінансової системи.
Дестабілізація функцій національної валюти.
Прийнято вважати, що в Україні існують своя грошова одиниця—гривня і своя фінансова система. Наукові диспути ведуться в основному про те, яка система краща — кейнсіанська чи монетарна, а також чи варто мінімізувати рівень інфляції чи робити її досить високою.
Щоб визначитися з цих питань, необхідно розглянути функції грошей. Будь-яка національна грошова одиниця має бути засобом накопичення, мірою вартості й засобом обігу.
• Перші дві функції у нас стійко — прямо чи опосередковано — виконує долар. Спробуємо розглянути третю функцію — засіб обігу. Її характеризує такий параметр, як рівень монетаризації, тобто кількість грошей в економіці країни.
Як відомо, ступінь (рівень) монетаризації економіки розраховується як частка від ділення грошей, які перебувають в обігу, на обсяг ВВП.
Ступінь монетаризації=
= (Грошова маса в обігу) / ВВП
Обидва показники використовуються у номінальному вираженні. Зіставлення в реальному вимірі не є, як вважається, конче необхідним. Властивістю показника ступеня монетаризації є те, що запас зіставляється з потоком. Гроші є запасом певного виду капіталу (ресурсів) і вони можуть (цілком природно) бути зафіксованими лише на певну дату, стан грошей фіксується моментними спостереженнями. ВВП — це потікдоданої вартості, який створюється протягом певного часу і тому фіксується інтервальними спостереженнями. Якщо вдається знайти аналітичний взаємозв’зок між кількістю грошей в обігу та ВВП, то найкращі уявлення про динаміку ступеня монетаризації може дати перша
97
похідна від кількості грошей до ВВП. У іншому разі скорочення кроку спостережень (часової відстані між сусідніми спостереженнями) грошей і ВВП дозволяє отримати точніше уявлення про динаміку “забезпечення” грішми процесу виробництва та споживання ВВП.
Економічний зміст ступеня монетаризації. За аналогією з капіталомісткістю, фондомісткістю можна сказати, що ступінь монетаризації є “грошом- істкістю” продукції. Якщо виходити з такої точки зору, то низька “гро- шомісткість” нібито віддзеркалює високу ефективність використання грошей. Адже більш низький стосовно ВВП рівень, наприклад, виробничих запасів відображає більш високу ефективність їх використання. І тоді, здається, можна пишатися тим, що в Україні на виробництво одиниці продукції порівняно з іншими країнами потрібно значно менше такого привабливого виду капіталу, яким є гроші.
Але гроші відрізняються від інших видів капіталу найвищою ліквідністю, форма їх матеріалізації не істотною перешкодою для майже миттєвого переорієнтування з одних напрямів інвестування (використання грошей) на абсолютно інші. Під “майже миттєвим переорієнтуванням” ми розуміємо їх більшу мобільність порівняно з іншими видами активів. Такої властивості, наприклад, нема у виробничих запасів як складової оборотних фондів (оборотного капіталу). Водночас запас грошей на певну дату є тим обсягом ВВП, створеного до цієї дати, який економічні агенти вважають за доцільне зберігати в грошовій формі, це “запас” ВВП у найбільш мобільній формі. Можна дати і таке- пояснення: приріст грошової маси, зрештою, має своїм джерелом приріст ВВП. Зростання монетаризації означає, що дедалі більша частка ВВП зберігається у грошовій формі. Однак таке твердження є абсолютно коректним за умов бе- земісійного примноження грошової маси, примноження її тільки за рахунок взаємовигідної співпраці пари “банк-економічний агент”. Випуск Центральним банком держави “пустих” грошей, грошей, які не є результатом приросту створеної доданої вартості, спроможний викривити картину. Протягом певного проміжку часу може скластися враження, що адміністративне, емісійне примноження Центральним банком грошової маси в обігу дає зростання ступеня монетаризації. Однак, інфляція, яка безумовно прискорить зростання цін, досить швидко все поверне на “круги своя”. Ступінь монетаризації незабаром знизиться. Теоретично і Національний банк, емісійно кредитуючи суспільне виробництво, може взяти безпосередню участь у зростанні реального ВВП (хоча це функція комерційних банків). Однак, якщо це коли-небудь вдасться організувати за умов створення “надійної та злагодженої системи просування грошової маси”, то однак цей кредит матиме джерелом погашення приріст реальної доданої вартості, реального ВВП.
» следующая страница »
1 ... 71 72 73 74 75 7677 78 79 80 81 ... 384