Економічна теорія

—     особисті — встановлюються для конкретного плат­ника особисто (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток корпорацій, на спадщину, на дарування, на приріст капіталу, на майно і т. ін.).

Непрямі податки поділяють на три групи: фіскальні монополії, акцизи і мито.

Фіскальні монополії — це встановлені державою ціни на товари та послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження, тобто є своєрідним джерелом доходів держа­ви від реалізації монополізованих товарів. Монополія дер­жави може бути повна і часткова.

Повна монополія виявляється у виключному праві дер­жави на виробництво і реалізацію певних товарів за вста­новленою нею ціною. Об'єктом повної монополії зазвичай є такі товари масового споживання, як сіль, сірники, горіл­чані та тютюнові вироби тощо.

Часткову монополію держава реалізує через монополі­зацію нею або тільки ціноутворення, або виробництва і ціно­утворення, або ціноутворення і реалізації.

Акцизи — це непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни, яка (надбавка) належить державі. У пере­кладі з латинської мови ассггіо ("акциз") означає "відріза­ти", "відсікати".

Акцизи існують у таких формах:

—   фіксовані — встановлені на одиницю товару в грошо­вому вираженні;

—    пропорційні — як відсоток до обсягу реалізації;

—    специфічні — на окремі види товарів (вироби із золо­та і срібла, автомобілі, тютюнові вироби);

—    універсальні — встановлені на весь обсяг реалізації (податок з продажу, податок з обороту, податок на додану вартість).

Податок на додану вартість (ПДВ), податок на прибуток та прибутковий податок з громадян — найпоширеніші види податків у світовій практиці оподаткування.

Мито — встановлюється за ввезення та вивезення то­варів через кордон або за транспортування іноземних то­варів на території певної країни транзитом.

Мита набирають таких форм.

За походженням — експортне й імпортне.

За метою:

—   фіскальне — має бюджетне призначення;

—    протекціоністське — для захисту вітчизняного рин­ку від конкуренції з боку іноземних товарів та послуг;

—    антидемпінгове — встановлюється на багатосторонній основі з метою розвитку світової торгівлі. Воно невелике за розміром і є перехідною ланкою до безмитної торгівлі;

—    статистичне — для обліку експортно-імпортних опе­рацій в умовах вільної зовнішньої торгівлі (не має бюджет­ного призначення);

—    компенсаційне — встановлюється за угодою торговель­них сторін з метою уникнення цінової конкуренції між ними.

За ставками:

—    специфічне — встановлене на одиницю товару;

—   адвалорне — як відсоток від вартості товару та послуг;

—   змішане — яке передбачає чинність адвалорного і спе­цифічного мита.

У співвідношенні прямих та непрямих податків частка прямих податків у структурі податкових надходжень до державного бюджету тим більша, чим багатша держава. Це не означає другорядності непрямих податків. Останні мають багато як переваг, так і недоліків.

Переваги непрямих податків:

—   швидке надходження до бюджету, оскільки оподат­ковуються реалізація та споживання;

—   рівномірність вилучення у територіальному аспекті;

—     мотиваційна роль у створенні державою умов для виробництва і реалізації як передумови стабільності по­даткових надходжень;

—   обмеження споживання одних груп товарів та послуг і розширення інших завдяки диференціації податкових ставок державою.

Недоліки непрямих податків:

—    неадекватність податків розміру доходів платників;

—   непомірна обтяжливість для малозабезпечених верств населення.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 167 168 169 170 171 172173 174 175 176 177  ... 246