Економічна теорія

Мета банківського кредиту — отримання прибутку з позик.

Банківський кредит не має цільового обмеження.

Банківський кредит — це форма кредиту, за якою банк надає клієнтові у тимчасове використання час­тину власного або залученого грошового капіталу на умовах повернення та платності у вигляді банків­ського відсотка.

Банківський кредит, у свою чергу, класифікується за такими ознаками:

—     залежно від забезпечення — незабезпечений (блан­ковий) та забезпечений (векселем, майном чи цінними па­перами);

—      за строками погашення — онкольний (погашаєть­ся на першу вимогу банку); короткостроковий (до 1 року); середньостроковий (від 1 до 3 років); довгостроковий (по­над 3 роки);

—      за ступенем ризику — стандартний і з підвище­ним ризиком;

—       за способом погашення кредиту — кредит, що по­гашається врозстрочку (поступово, частинами), та одно­разового погашення;

—       за методом стягнення банківського процента — процент стягується в момент отримання кредиту, під час його повного повернення або однаковими частинами впро­довж терміну кредиту.

—      за методом надання — кредит, що надається на підставі індивідуальної угоди між позичальником і бан­ком, та кредит, що надається у межах попередньо вста­новленого банком ліміту кредитування для певного по­зичальника (згідно з відкритою кредитною лінією).

Сучасній економіці властиве переплетення комерційно­го та банківського кредитів.

Споживчий кредит — надається банком приватним особам для придбання предметів особистого споживання довгострокового користування (холодильників, пральних машин, телерадіоапаратури, меблів, автомобілів тощо).

Споживчий кредит існує у двох формах: комерційного (купівля товарів у розстрочку) та банківського (грошова позика в банку для купівлі товарів довгострокового вико­ристання). Позичковий процент за цією формою кредиту досить високий.

Іпотечний кредит — довгострокова позика під заставу нерухомого майна (землі, житла, виробничих будівель). Його надають переважно спеціалізовані іпотечні банки під за­ставу нерухомого майна. У випадку несвоєчасного повер­нення кредиту позичальник втрачає заставлене нерухоме майно, і воно переходить у власність банку.

Лізинговий кредит — відносини між юридичними осо­бами, що виникають з приводу оренди майна і супроводжу­ються укладанням лізингової угоди, в якій лізинговою ком­панією є банк, що на замовлення орендаря купує обладнан­ня і надає його в оренду.

Ломбардний кредит — короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати. Застава забезпечує повернення кредиту. Вартісна оцінка застави повинна перевищувати суму кредиту. Якщо кре­дит повертається своєчасно зі сплатою відсотка, позичаль­ник залишається власником заставленого майна. Якщо кредит не повертається в строк, право власності на застав­лене майно переходить до кредитора, який, реалізуючи майно, утримує суму боргу та відсоток.

Сучасною формою ломбардного кредиту є банківський кредит під заставу депонованих у банку цінних паперів.

Державний кредит — система економічних відно­син між державою в особі її органів влади чи управлін­ня, з одного боку, та фізичними і юридичними особа­ми — з іншого, за яких держава виступає як пози­чальник, кредитор чи гарант.

Найпоширенішою формою державного кредиту є така, за якої держава є позичальником грошових засобів. Дер­жавні запозичення можуть мати як грошову форму (держа­ва продає цінні папери: облігації, скарбничі зобов'язання, сертифікати ощадного банку), так і натуральну (хлібна або цукрова позика).

Значно рідше держава виступає кредитором, надаючи позику на засадах повернення, платності та цільового ви­користання.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 171 172 173 174 175 176177 178 179 180 181  ... 246