Економічна теорія

Податкова ставка (норма оподаткування) — законодав­чо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Податкова ставка може існувати в таких формах:

—     середньої податкової ставки — відношення обсягу податків до величини доходу, що підлягає оподаткуванню;

—    граничної податкової ставки — відношення прирос­ту податків до приросту доходу, що підлягає оподаткуванню.

—   податкові пільги — звільнення від податків або змен­шення податкових ставок.

Види податкових пільг:

—     прискорена амортизація основного капіталу (спи­сання амортизації в обсягах, що значно перевищують ре­альне зношування капіталу). За своїм змістом прискорена амортизація тотожна податковій субсидії підприємницькому сектору. Вона зменшує прибуток, належний до оподатку­вання, прискорює оборот основного капіталу, створює стиму­ли для прискореного оновлення основного капіталу;

—    інвестиційний податковий кредит, по суті, є фінан­суванням державою інвестицій приватного бізнесу. За своїм змістом він є податковою знижкою. Його обчислюють як відсоток від вартості основного капіталу і вилучають без­посередньо із суми податку, а не з доходу, який підлягає оподаткуванню. Це зменшує на величину знижки вартість заново придбаного устаткування.

Податкова квота характеризує рівень оподаткування і визначається як частка податку в доході платника. З точки зору соціальної справедливості, цей елемент оподаткування має бути обов'язковим у формуванні механізму оподатку­вання. Але введення податкової квоти зменшує можливість впливу податків як економічного регулятора держави. Тому податкова квота законодавчо не встановлюється.

Зв'язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету дослідив американ­ський економіст А. Лаффер. Графічне зображення цієї за­лежності відоме як "крива Лаффера" (рис. 17.6).

Ця крива виявляє таку ставку оподаткування, за якої податкові надходження досягають максимального обсягу (іУ). При подальшому зростанні податкової ставки нівелю­ються стимули до підприємництва та праці, знижується податкова база та податкові надходження до бюджету. При

Класифікація податків

А Податкові надходження

Рис. 17.6. Крива Лаффера

податковій ставці 100 % держава не отримуватиме доходу, оскільки охочих працювати безоплатно немає.

Залежно від рівня державних структур:

—    загальнодержавні (встановлюються державними орга­нами влади вищого рівня);

—   місцеві (встановлюються місцевими органами влади та управління)

За об'єктом оподаткування:

—   податки на доходи фізичних і юридичних осіб (заро­бітну плату, прибуток, ренту тощо);

—     податки на майно (сплачуються постійно впродовж усього часу перебування майна у власності);

—     податки на споживання (сплачуються при викорис­танні доходів).

За методом стягнення:

—  розкладні — спочатку встановлюється обсяг податко­вих надходжень, необхідних для потреб держави, а потім цю суму розкладають на окремі частини за територіями, і, нарешті, між окремими платниками;

—    окладні — встановлюються спочатку податкові став­ки, а далі розмір податку для кожного платника.

Визначальним критерієм класифікації податків є фор­ма оподаткування.

За цією ознакою розрізняють такі податки:

Прямі — вилучаються безпосередньо у власників май­на, отримувачів доходу.

Непрямі (опосередковані) — вилучаються у сфері ре­алізації або споживання товарів та послуг, тобто перекла­даються на споживача і не залежать від рівня доходу.

Прямі податки, у свою чергу, набувають двох форм:

—   реальні (земельний податок, домовий, на грошовий капітал і т. ін.);

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 166 167 168 169 170 171172 173 174 175 176  ... 246