Для реального обчислення загального обсягу виробництва необхідно, щоб усі товари та послуги, вироблені протягом певного року, були враховані тільки один раз, оскільки значна кількість їх проходять декілька виробничих стадій. З метою уникнення багаторазового врахування одного й того самого продукту при обчисленні ВВП враховується тільки кінцевий продукт. Кінцевий продукт — це товари та послуги, куплені для споживання, а не з метою подальшої обробки, переробки чи продажу.
Методи обчислення ВВП. Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:
— виробничим;
— методом обчислення витрат;
— методом обчислення доходів.
При виробничому методі підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки. Для кожної галузі спочатку розраховується обсяг валового випуску, зменшуваний на величину проміжного споживання. Отримані показники додаються. Однак через складність підрахунків цей метод практично не використовується.
Метод обчислення витрат полягає в додаванні витрат усіх економічних суб'єктів: домашніх господарств, підприємств, держави, а також іноземних підприємств та громадян, які здійснюють експортно-імпортні операції. Отриманий показник матиме такий вигляд:
ВВП = С + І + є + ш,
де С — витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів; І — валові приватні інвестиції (витрати підприємств на придбання сировини, матеріалів, обладнання, технологій тощо); є — витрати держави на утримання державного апарату (армії, правоохоронних органів та ін.); КЕ — чистий експорт, розрахований як різниця між вартістю вивезених із країни і ввезених у країну товарів.
Метод обчислення доходів передбачає додавання всіх доходів економічних суб'єктів країни:
ВВП = А + Ж + Р + і + г+ н,
де А — амортизаційні відрахування; Ж — заробітна плата з усіма додатковими виплатами до неї; Р — прибуток підприємств усіх форм власності та господарювання (до вирахування податків); і — процент, що його отримують домашні господарства від розміщення заощаджень у фінансових установах; г— рентні доходи власників різноманітного майна від передачі його в оренду; Тн — непрямі податки (на додану вартість, акцизи, мито), що входять у ціну товару.
Використання того чи іншого методу розрахунку ВВП залежить від чинної інформаційно-статистичної бази.
Зміст окремих показників у системі національних рахунків
На основі валового внутрішнього продукту можна розрахувати й інші показники системи національних рахунків. Показник чистого внутрішнього продукту (ЧВП) розраховується шляхом віднімання від вартості ВВП амортизаційних відрахувань. ЧВП є досконалішим індикатором обсягу виробництва конкретного року.
Особливе місце в системі економічних показників займає національний дохід (НД). Це фактично зароблений дохід
усіх економічних суб'єктів країни. НД можна розрахувати двома способами:
— як різницю між ЧВП і непрямими податками;
— як суму доходів домашніх господарств, підприємств (окрім амортизаційних відрахувань) і держави (окрім непрямих податків).
Отже, НД характеризує результат діяльності всіх економічних суб'єктів суспільства. Цей показник не враховує затрати минулої праці й частину вартості, створену за рахунок непрямих податків.
У національних рахунках використовується показник особистого доходу (ОД), що визначається шляхом відрахування з суми національного доходу внесків на соціальне страхування, податків на прибуток підприємств та їхніх нерозподілених прибутків, а також додаванням трансфертних платежів (допомоги з безробіття, пенсій, інших соціальних виплат).
Після сплати відповідних податків із суми особистого доходу залишається дохід, що йде на придбання споживчих товарів та утворення заощаджень, який прийнято називати доходом кінцевого використання.
» следующая страница »
1 ... 139 140 141 142 143 144145 146 147 148 149 ... 246