1. «Перетікання» зверху вниз - коли представники нижчих класів часто копіюють поведінку людей вищих класів.
2. Двоетапне поширення - нові ідеї та інша інформація зі ЗМІ, перш за все, потрапляє до людей, які можуть спричинити вплив. Далі, вони в усній формі передають її всім іншим, пасивнішим у плані пошуку інформації і які менше піддаються впливу ЗМІ. Першим на це звернув увагу Лазерфельд і його колеги.
3. Багатоетапна взаємодія - впливу ЗМІ в однаковій мірі підлягають як люди, які шукають інформацію, так решта впливових людей. І ті й інші, згідно з цією моделлю, однаково важливі.
Поведінка людей багато у чому залежить від таких соціальних показників як статус і роль. Статус - це параметр, що визначає соціальне призначення людини. Він може бути високим або низьким і не мати жорстко обумовленого зв’язку з рівнем доходу. Так, заробітна плата викладача не обов’язково висока, але соціальний статус високий.
Одними з чинників, які зумовлюють поведінку людини, є особистісні чинники, одним з яких є розподіл людей на технофілів і технофобів. Технофіли (тобто дослівно - ті, хто люблять техніку) - це перші користувачі технічних новинок. Їх захоплює сама технологія - це, як правило, молоді люди, що мають вищу освіту. Технофоби - повна протилежність технофілам. Нова техніка їх насторожує - це переважна більшість населення.
Психологічні чинники є провідними детермінантами, що визначають поведінку людини. До них традиційно відносять мотивацію, сприйняття, засвоєння, переконання і стосунки.
Мотивація - це процес внутрішнього спонукання індивіда до активної діяльності, досягнення поставлених цілей, і процес свідомого вибору людиною певної лінії поведінки, яка ґрунтується на внутрішніх і зовнішніх чинниках, або, іншими словами, на мотивах і стимулах. Внутрішні чинники (мотиви) пов’ язані з формуванням особи працівника, його освітою, культурою, ціновими орієнтаціями, а також умовами життя. Внутрішні мотиватори змушують працівника виконувати роботу з повною віддачею, докладати усіх зусиль і вміння. Зовнішні чинники пов’ язані з впливом оточуючого соціального середовища. Зовнішнє стимулювання працівника - це необхідна умова одержання високого результату.
Слово «мотивація» французького походження (le motif), що означає спонукальну причину, імпульс, привід до вчинку або дії людини, і в контексті дане поняття часто вживають як стимулювання та винагорода. Мотивація виступає у вигляді прагнень, інтересів, цілей, об'єктивним джерелом яких є потреби (матеріальні і духовні). Виникнення бажаних мотивів на практиці сприяє використанню стимулювання.
Українськими вченими мотивація трактується як цілеспрямована діяльність зі створення спонукальних мотивів і стимулів (матеріальних і моральних) для забезпечення певної поведінки людей. Й.С. Завадський у своїй книзі «Організація і психологія управління трудовими колективами» велику увагу приділяв мотивації праці в управлінні. Учений вважав, що суть мотивації становить цілеспрямований вплив на внутрішній процес формування і дії мотивів, що ґрунтуються на психічній діяльності людини.
Цілеспрямований вплив на об’єкт управління може здійснюватися за допомогою адміністративних, економічних, соціально-психологічних та ідеологічних методів.
Вплив мотивації на поведінку людини залежить від багатьох чинників, він є індивідуальним і може змінюватись під дією мотивів і зворотного зв’язку з діяльністю людини. Спонукальну силу спричинює стан напруженості, що виникає й існує внаслідок незадоволеності потреб. Модель процесу мотивації зображена на рис. 3.
Мотивація праці потребує детальнішого врахування нинішньої соціально-економічної ситуації, а також дії чинників, пов’язаних із формуванням ринкового господарства. Бо як самі мотиви, тобто лінія поведінки працівників, впливають на становлення ринкового господарства, так і вона, зі зміцненням своїх функцій, впливає на принцип формування інтересів та стимулів, отже, і мотивів до праці.
» следующая страница »
1 ... 26 27 28 29 30 3132 33 34 35 36 ... 171