Приклади:
Я не можу досягти успіху. - Що вам заважає?
Що ви робите для успіху?
Що б сталось, якби ви досягли успіху?
Це неможливо здійснити. - Звідкіля ви це знаєте?
Що ви робили, щоб це здійснити? Універсальні кількісні (УК) - тип вербальних паттернів екстремальної генералізації: «усі», «ніколи», «кожен», «завжди» тощо. Методика конкретизації передбачає таке:
1. Повторити УК у питальній формі.
2. «Згустити барви» ще більше.
3. Одержати від співрозмовника приклад винятку із правил.
4. Уточнити референтний досвід.
5. Сформулювати контрприклад систематично.
6. Конкретизувати зроблене перебільшення.
7. Домогтися від співрозмовника підтвердження конкретизації.
Компаратори (порівняння) - це прикметники чи прислівники, що означають порівняння. Частіше за все в них опускається те, із чим (і на якій підставі) здійснюється порівняння.
Приклади:
Він кращий. - Краще за кого?
Чому?
Він розумніший. - Розумніший за кого?
У чому?
Він щедріший. - Щедріший за кого?
Конкретизація, проведена за допомогою вербальних паттернів - суть психотерапевтичної роботи.
Клієнт, прийшовши зі скаргою на те, наприклад, що він нещасний, проведений по всім колам конкретизації, сам відсікає різні версії. На завершення він усвідомлює, що не нещасний зовсім, а просто посварився з дружиною чи з начальником. Чоловік, який надбав комплекс на тому, що він невдаха, переконується, що, по-перше, він не такий уже невдаха, а подруге, що він нічого не зробив для досягнення успіху. Конкретизація знімає зайвий вантаж і залишає клієнта на одинці
з реальною, очищеною від нальоту суб'єктивності картою. Він розуміє, для того, щоб правильно орієнтуватись на території, треба покращити свою карту. А це і є ефектом психотерапевтичної роботи, її наслідком.
Зазначені питання - суспільна схема психотерапевтичної роботи. Використання такої схеми не приносить ніякої шкоди клієнту, оскільки йому нічого не нав'язується, а пропонується палітра альтернатив, і він сам робить свій вибір. Конкретні методики психотерапії - професійна справа, і практикувати їх можуть лише спеціально підготовленні люди. Але всі ці методики існують на фундаменті, що ґрунтується на досягненні рапорту з клієнтом. Рапорт - універсальне розуміння і його можна вважати базовим для психотерапевтичної роботи.
5.2.5. Психотехнології впливу
Психічні явища, об'єднанні у наш час терміном «гіпноз» (сугестія, навіювання, наведення трансу), відомі з давніх часів.
У всі часи гіпнотичні явища пов'язувалися з релігією, культовими та магічними поглядами, слугували доказом окремого існування духу та тіла і переваги першого над другим. Людина у стані гіпнотичного трансу завжди викликала збентеженість, стурбованість, настороженість у присутніх незвичайним виглядом та настроями. Вона часто не сприймала біль, легко переносила великі фізичні навантаження, була здатна до дій, котрі раніше їй не були властиві. Іноді люди, які раніше хворіли, після перебування у стані гіпнотичного трансу, позбувалися хвороб. Людям властиво пояснювати незвичайні явища, зводячи їх до дива, а диво - до містики.
Перші спроби наукового пояснення гіпнозу зробили англійський хірург Дж. Бред та португальський абат Фаріа. Особа останнього знайшла своє відображення в трагічній долі заручника замку Іф, що описана пером Дюма-батька у відомому романі «Граф Монте-Крісто».
Наука довго негативно ставилась до гіпнозу. Німецький фізіолог Б. Дюбуа-Реймон вважав навіювання гіпнотичним станом близьким до божевілля, а Г. Гельмгольц розглядав гіпноз як «фокус, котрий не має ніякого відношення до психіатрії». Велика заслуга у звільнені гіпнотичних явищ від містики, шарлатанства належить вітчизняним вченим В.Я. Данилевському та А.А. Токарському, але батьком російської гіпнології вважається видатний російський психоневролог В.М. Бехтерев (1857 - 1927). Він поклав початок систематичному науково-експериментальному вивченню механізмів гіпнозу та використанню його як методу моделювання стану людини для вивчення різноманітних психофізіологічних реакцій.
» следующая страница »
1 ... 155 156 157 158 159 160161 162 163 164 165 ... 171