Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

•     конспіративну економічну діяльність (здійснювану приховано);

•      закамуфльовану тіньову діяльність (здійснювану під виглядом іншої легальної діяльності);

•     легалізовану (захист тіньових доходів здійснюється шляхом їх офі­ційної чи неофіційної легалізації);

•      еміграційну (нейтралізація державного переслідування шляхом вивезення за кордон капіталу або шляхом еміграції самого суб’єкта діяль­ності — зміна громадянства, подвійне громадянство тощо);

•     корумповану (захист від державного переслідування шляхом підку­пу державних службовців);

•     політизовану або соціально-активну (захист шляхом виявлення політичного тиску на державу з використанням політичних і громадсь­ких організацій, засобів масової інформації, депутатських повноважень тощо);

•     терористично-активну (використання як захисту насилля, заляку­вання, вбивств та інших терористичних актів);

•      адміністративно-захищену (встановлення контролю над місцеви­ми органами виконавчої влади політичним — перемога на місцевих вибо­рах, корупційним, терористичним або іншим шляхом);

•      урядово-захищену (встановлення контролю над вищими посадо­вими особами держави, організаційно-економічне злиття суб’єктів тіньо­вої економіки з центральними органами державної влади або захоплення тіньовими структурами політичної влади в державі конституційним чи неконституційним шляхом).

Залежно від ознаки — суворості визначеного законодавством пока­рання за діяльність, класифіковану як тіньова, — тіньова економічна діяльність може бути безкарною, адміністративно та кримінально кар­ною.

Нарешті, як класифікаційна ознака подаються національні особли­вості тіньової економіки. Виходячи з цієї ознаки, тіньова діяльність може бути традиційною (загальновизнаною) і нетрадиційною (національно- особливою)

.

Значний внесок у розробку вітчизняної теорії детшізації економіки, як відзначалося вище, становлять праці вченого-кримінолога В.М.Попо- вича. Зокрема, він запропонував цікаві аспекти дослідження структури тіньової економіки. Ключовий елемент запропонованих ним складових

—                 це джерела тіньової економіки. Саме джерела як центральний елемент складових тіньової економіки, зміст якого може динамічно мінятися, на думку В.М. Поповича, є тією категорією, яка на системно-методологіч­ному рівні створює передумови для відстеження цих змін, проведення аналізу наявних і майбутніх чинників тінізації суспільно-економічних відносин, їх видів, а також для визначення їх потужності, обсягів, спря­мованості та динаміки трансформаційних тенденцій у різноманітних сег­ментах джерел доходів як неформального, так і підпільного секторів тіньо­вої економіки¹.

Незважаючи на значне просування досліджень структури тіньової економічної діяльності, їх рівень ще не повною мірою забезпечує потреби практичної діяльності щодо розробки ефективних програм детінізації економіки. Так, зокрема, у зв’язку з відсутністю глибокої проробки струк­тури тінізації, її причин та особливостей щодо конкретних соціально-еко­номічних умов, наприклад в Україні, існуючі програми детінізації по­збавлені можливості ефективного впливу на реальні їх рушійні сили та засоби. У зв’язку з цим сучасні розвинуті класифікації тіньової економі­чної діяльності повинні бути побудовані на більш фундаментальних інва­ріантах — логіко-методологічному каркасі її дослідження, аніж ті, що за­стосовувалися досі. Саме ці методологічні засади і повинні допомогти окре­слити структуру тіньової економіки.

Головним вихідним положенням, на підставі якого визначаються ос­новні фундаментальні засади побудови структури тіньової економічної діяльності, є сформульований вище висновок про те, що тіньова економ­іка являє собою систему асоціальної діяльності, головним системоутво­рюючим елементом якої є асоціальна природа її управління. Цей висно­вок і повинен бути покладений в основу дослідження структурної орга­нізації цього соціально-економічного феномена.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 61 62 63 64 65 6667 68 69 70 71  ... 350