Середню частину піраміди кадрового забезпечення утворюють тіньо- вики-господарники (підприємці, банкіри, дрібні та середні підприємці). Ці особи являють собою своєрідний двигун економічної діяльності, причому не тільки нелегальної. В перспективі вони потенційно здатні виступити основою середнього класу нормальної ринкової економіки.
Третя група представлена найманими працівниками фізичної та інтелектуальної праці; до них можуть примикати дрібні та середні державні службовці, в доходах яких сьогодні до 60% становлять хабарі
.
Значно точніше, на наш погляд, до структури верхніх поверхів кадрової піраміди тіньової економіки в умовах країн СНД підходить О.В. Турчинов. Він вважає, що її верхівку становлять суб’єкти потужних адміністративно-економічних груп—високопоставлені державні чиновники, керівники великих підприємств, чиновники певних галузей економіки, бізнесмени, у тому числі іноземні.
На слушну думку А. Гальчинського, верхівку кадрової тінізації української економіки становлять доморощені олігархічні структури. «їх соціальною базою (як це підтверджується й прикладом «лазаренківщи- ни») є колишня партійно-радянська номенклатура, що вже за старих часів мала доступ до фінансових ресурсів і через тіньові механізми здійснювала фактичний контроль за ключовими сферами економічної діяльності. Ця номенклатура одразу ж на старті трансформаційного періоду зуміла, використовуючи свій економічний та політичний вплив, надати здійснюваним реформам таких рис і системних характеристик, які б сприяли його багаторазовому примноженню. Цю ситуацію можна представити таким чином: якщо в дотрансформаційний період основна турбота її діяльності зумовлювалася гаслом: «як додати до політичної влади номенклатури власність», то тепер — «як додати до вже нагромадженої власності політичну владу, щоб на цій основі примножити власність»
.
Одним з вирішальних сегментів ресурсного забезпечення тіньової економіки є фінансові ресурси, які становлять складну, багаторівневу систему. В агрегованому вигляді фінансові ресурси тіньової економічної діяльності складаються із трьох головних елементів:
1) засоби, що акумульовані у державній бюджетній системі і використовуються в інтересах тінізації. На сьогоднішній день для України це головний фінансовий ресурс тіньової економіки
2) ;
3) тіньові засоби позабюджетних фондів, насамперед позабюджетних соціальних фондів. Так, лише у системі лікарняних благодійних фондів і кас, які існують на «добровільні внески», обертається близько трьох мільярдів гривень на рік
4) ;
5) тіньові ресурси, що використовуються самими підприємствами.
Одним з фундаментальних ресурсів тінізації виступає її інформаційне забезпечення. Рух до інформаційно-управлінського суспільства суттєво посилює значення інформації в процесах тінізації економіки. В таких умовах отримання нової тіньової інформації, зокрема засобами економічно-промислової розвідки, її адекватне сприйняття та актуальне використання стають вкрай важливою справою серед ресурсів тінізації, що визначають необхідність створення державою спеціальних організаційних та технологічних структур безпеки щодо протидії загрозам з їх сторони.
Важливий сегмент структури тіньової економіки займають функції тіньового управління. Оскільки системоутворюючим елементом тіньової економіки є її управління, то до основних функцій тінізації слід віднести насамперед такі, які самі мають складну внутрішню структуру: організація, планування, регулювання та контроль, мотивація, безпека.
Функція організації тіньової економічної системи виявляється у структурі цієї системи у вигляді взаємовідносин, прав, ролей, видів діяльності та інших факторів, які мають місце при об’єднанні людей та засобів для досягнення поставлених тіньовою організацією цілей. Функція організації тіньової економіки — це є процес, за допомогою якого створюється та зберігається структура цієї організації.
» следующая страница »
1 ... 64 65 66 67 68 6970 71 72 73 74 ... 350