Найважливішу роль у детінізації елітного сектора і антикризовому регулюванні занепадаючих секторів та секторів, що підносяться у своєму розвитку, відіграють два адміністративних органи — Рада з питань індустріальної структури та МЗТП. МЗТП, виходячи із статистики порівняльного росту і даних про імпорт, аналізує структуру витрат на сировину, виробництво, технології тощо, які визначають собівартість продукції, і таким чином намагається з’ясувати глибину конкурентних невдач занепадаючих галузей.
Як тільки моніторингові дослідження тенденції в індустріальній структурі приводять до висновків про сталість негативних тенденцій у розвитку певних галузей, у системі «уряд —бізнес» швидко поширюється відповідний сигнал і розробляється пакет системних рішень. Перше з них— обмеження, скорочення потужностей цих галузей, часто поетапне. Зростання витрат, пов’язаних із скороченнями, компенсується компаніями галузі і змінами у тарифній політиці. Наприклад, витрати на переміщення потужностей із вуглевидобутку були покриті 10% мита на імпорт нафти. Для скорочення потужностей з виробництва алюмінію МЗТП запропонувало витрати на цю корекцію структури виробництва покривати за рахунок тарифів на імпортовані зливки.
Другий етап виведення занепадаючої структури — прийняття спеціальних правил економічної поведінки на період корекції. У зв’язку з цим, незважаючи на принципову протидію монопольним утворенням, особливо в елітній структурі, допускається діяльність повних картелів — промислова кооперація у таких базових аспектах, як обсяг виробництва, встановлення цін, рівень запасів і збутових квот, що дозволено законом. У деяких випадках може бути дозволений контроль над імпортом, особливо якщо модернізація устаткування разом з новою технологією або економією енергії здатна реанімувати позитивні тенденції на ринку. Однак найбільш адекватною відповіддю на тенденції до занепаду є спеціалізація у сфері з високим рівнем додаткової вартості, навіть якщо ринкова ніша є обмеженою або включає у себе розвиток експорту.
Третім етапом виведення є переміщення робітників. Важливими засобами для цього є субсидування програм перепідготовки кадрів, раннє звільнення на пенсію, переміщення ресурсів робочої сили в інші сегменти індустріальної структури. За післявоєнний період в цілому високі темпи економічного зростання дали можливість успішно застосовувати дану модель розвитку особового фактора виробництва. Опір профспілок був обмеженим, застосована модель неокорпоративізму дозволяє безболісно вирішувати цю проблему, яка в інших умовах продукує цілу систему тіньових процесів, створює потужний чорний ринок робочої сили.
Процеси, що обумовлюють прийняття рішень щодо супроводження зростання галузей, які підносяться у своєму розвитку, великою мірою ідентичні процесам, що є характерними для супроводження занепадаючих галузей. Насамперед забезпечує супроводження величезна статистична база головних рішень і відповідна моніторингова діяльність. Разом з тим велике значення у механізмі супроводження займають тіньові механізми особистих неформальних зв’язків, лобізму, трипартизму, шахрайств. З урядового боку у цьому механізмі беруть участь не тільки окремі політичні діячі та формальні структури, що презентують префектури, де розташовані підприємства занепадаючих галузей, а й так звані бюро джерел, які відповідають кожен за свій сектор промисловості. їх інституційний вплив на приватний сектор здійснюється через сотні промислових та торгових асоціацій, які представляють ті чи інші інтереси. І урядові службовці, і бюро постійно підтримують контакт через проведення різних нарад, де розглядається широке коло питань економічних та політичних технологій, політики тарифів, податків, імпорту, іноземних інвестицій тощо.
» следующая страница »
1 ... 219 220 221 222 223 224225 226 227 228 229 ... 350