Відсутність раціональної структурної та інвестиційної політики щодо формування ефективної елітної структури «стала прямим наслідком не- збалансованості та неефективності наявної в Україні системи державної влади, яка виявилася нездатною визначити перспективи та забезпечити реалізацію економічних реформ в інтересах усього суспільства. Вкрай несприятливо впливають на здійснення прогресивних структурних перетворень існуючий дисбаланс повноважень між гілками влади, закритість влади для суспільства, переважання корпоративних та особистих інтересів над загальнодержавними, високий рівень корупції, відсутність цілісної системи стратегічного планування»
.
Величезні диспропорції в економічній та соціальній структурах українського суспільства, наявність паразитичного елітного сегмента обумовлюють гіпертрофовані обсяги монополізованих секторів економіки, питома вага яких у ВВП України становить 40%
.
За умов панування в економіці неефективної елітної структури перехід до ринкового господарювання супроводжується значними негативними зрушеннями в її галузевій структурі, пристосуванням її до обслуговування тіньових схем елітного її ядра. У зв’язку з цим суттєво знизилась частка галузей, що виробляють товари, — з 70,1% у 1990 році до 53,4% у 2000-му. Масштабні деформації в інституційних засадах економічного розвитку, в їх соціально-економічному спрямуванні призвели до прискорення негативних тенденцій у розвитку індустріальної структури.
Особливу загрозу національній економічній безпеці становить поглиблення архаїзації у структурі промисловості — прискорений розвиток її низькотехнологічних (за винятком машинобудування) галузей із застосуванням переважно старих технологій у традиційних індустріальних первинних та проміжних секторах. Так, за період розбудови тіньової елітної економіки у 1990 — 2000 рр. у структурі виробництва промислової продукції зросла частка чорної металургії — з 11,0 до 27,4%, електроенергетики — з 3,2 до 12,2%, паливної промисловості — з 5,7 до 10,1%. Водночас зменшилась частка харчової промисловості — з 18,6 до 17,4%, легкої промисловості — з 10,8 до 1,6%, а машинобудування та металообробки — з 30,5 до 13,2%. Про прискорення занепаду індустріальної структури України свідчить і переважна концентрація її обробної промисловості на випуску низькотехнологічних виробів. Так, у 2001 році на сегмент галузей, які, за методологією ОЕСР, належать до високотехнологічних (див. табл. 5.2), припадало лише 4,5% випуску продукції, 5,8% зайнятих та 4,0% загального обсягу інвестицій. Для сегмента високотехнологічних виробництв ці показники становили, відповідно, 20,0%, 30,7% та 18,8%, тоді як на середньо низькотехнологічні та низькотехнологічні — 75,4% випуску, 62,8% зайнятих та 77,2% інвестицій (див. табл. 5.3, табл. 5.4)
. Особливе занепокоєння викликає останній показник. Він свідчить про те, що процес виштовхування України з високотехнологічних сфер виробництва наростатиме і надалі, попри всі намагання розбудови інфраструктури державного управління інноваційним процесом.
Таблиця 5.2
Групи галузей за рівнем технологічного розвитку
|
Група А високотехнологічні |
авіаційна та космічна промисловість |
|
фармацевтичне виробництво |
|
|
виробництво офісного обладнання, лічильних машин і комп’ютерів |
|
|
виробництво радіо-, телевізійного та комунікаційного обладнання |
|
|
виробництво медичних приладів та інструментів, точних вимірювальних та оптичних приладів |
Продовження таблиці 5.2
|
Група В Середньо- та високотехнологічні |
виробництво електричних машин та апаратури, не вказаних в інших позиціях |
|
виробництво автомобілів, причепів і напівпричепів
» следующая страница » |