Суб’єкти елітного сектора — фінансово-кредитні інститути, фінансово-промислові групи, працюючи з векселями підприємств-боржників, проводять факторингові операції, скуповуючи борги з великим дисконтом, що досягає іноді 90%. Операції з векселями забезпечують суттєву частину доходів елітного сектора, в тому числі його кримінальної складової, сприяють подальшому активному розвитку фінансової сфери цього сектора як головного засобу вилучення доходів та відтворення механізму експлуатації ординарних структур, їх тінізації
.
Таким чином, оскільки держава делегувала свою фіскальну і грошову владу елітному секторе, який опановує передовсім фінансову сферу, адаптує її до функції інструменту тіньових схем, цей сектор отримує безконтрольну можливість обкладати суспільство інфляційним податком. Тим самим держава девальвувала внутрішній борг перед Ощадбанком і населенням, інфляційно конфіскувала особисті заощадження, знищила джерело майбутнього попиту і приватних інвестицій і головне — створила могутній тіньовий механізм функціонування фінансової сфери.
3. Тіньовий механізм перекладання витрат та вилучення доходів
Як зазначалося вище, елітна економіка являє собою сферу господарювання для обмеженого кола осіб, які мають за мету вилучення наддо- ходів, тобто доходів, норма яких є значно вищою за середню норму прибутку, що його отримує основна маса господарюючих суб’єктів ординарної економіки.
З переходом влади в елітній сфері до панування надмонополій реального сектора процес встановлення контролю олігархічних структур над середніми і дрібними підприємствами, їх рівень експлуатації різко посилився. До числа підконтрольних елітній економіці структур увійшли вже не тільки їхні дочірні фірми та підприємства, за якими здійснюється кон-
перебудову в електроенергетичному комплексі України», яким Міністерство енергетики було зобов’язано створити до 1 липня 1995 р. на базі НДЦЕ і регіональних диспетчерських центрів державне підприємство «Енергоринок», Міненерго переклало виконання функцій «Енерго- ринка» на НДЦЕ і регіональні диспетчерські центри. При цьому не були прийняті організаційні заходи і не були проведені структурні перетворення, а НДЦЕ не були передані юридичні повноваження, які б дозволяли йому проводити легітимну діяльність по купівлі-продажу електроенергії. З моменту оприлюднення Наказу № 113 від 30 червня 1996 р. «Про першочергові заходи щодо початку функціонування «Енергоринку» НДЦЕ, не будучи власником електроенергії, займався її реалізацією. Ліцензії на відповідний вид діяльності НДЦЕ не мав. Внаслідок значних неплатежів з боку споживачів електроенергії у НДЦЕ виникла заборгованість перед постачальниками електроенергії (на 1 липня 1997 р. вона становила 2,6 млрд грн). За чинним законодавством кредитори НДЦЕ були вправі порушити проти НДЦЕ справу про банкрутство.
У січні 1996 р. із залученням банку «Зевс» НДЦЕ випустив на погашення заборгованості перед атомними електростанціями векселів на суму понад 520 млн грн, що перевищувало консолідовану заборгованість НДЦЕ перед Держатомом на 87 млн грн. Порушуючи вимоги українського законодавства щодо випуску векселів, Міненерго і надалі за допомогою НДЦЕ вводило в обіг матеріально незабезпечені векселі. Всього незабезпечені фінансові зобов’язання НДЦЕ склали більш ніж 300 млн грн» (Аваков А.Б., Гаевой Г.И., Бешанов ВА. и др. Вексельное обращение: теория и практика. —Харьков: Фолио, 2000. — С. 91 — 92).
троль за підстави корпоративних прав як їх учасників. У новітніх умовах в це коло потрапила велика кількість контрагентів, економічна самостійність яких значною мірою втрачена через тиск елітних фінансово- промислових груп. Ординарні підконтрольні сектори економіки часто позбавлені альтернатив щодо встановлення рівноправних контрагентських відносин, оскільки перебувають під комплексним тиском адміністративної, фіскальної, економічної влади та технологічних залежностей.
» следующая страница »
1 ... 184 185 186 187 188 189190 191 192 193 194 ... 350